Вона височіє над Егейським морем, немов величний сторож духовного світу, огортаючи тишу монастирських обителей ароматом запашних трав, ладану і молитви.

Територія півострова має особливий статус і є окремим адміністративним утворенням, яке підпорядковується безпосередньо Вселенському Патріарху Константинополя. Афон — це духовна держава у державі, де понад тисячу років безперервно палає лампада монашеського подвигу.

На Святій горі Афон діє 20 великих православних монастирів, розкиданих серед густих лісів, скелястих круч і берегів Егейського моря. Крім монастирів, тут існують численні скити, келії та пустельницькі печери, де подвизаються старці й подвижники. Обителі належать різним Помісним Православним Церквам — грецькій, сербській, болгарській; є також і українська келія, де лунає наша рідна мова в молитві до Бога.

Афон є духовним серцем світового православного монашества вже понад тисячу років. Згідно з церковними переказами, сама Пресвята Богородиця відвідала цю землю під час подорожі морем і благословила її, обравши Святу гору своїм земним уділом. Відтоді Богородиця вшановується як особлива Покровителька Афону, а вхід для жінок на цю священну територію суворо заборонено — в знак глибокої шани до Матері Божої.

Монашество на Афоні існує з IX століття, хоча перші відлюдники оселялися тут ще раніше. У 963 році було засновано перший великий монастир — Велика Лавра, засновником якого став преподобний Афанасій Афонський, один із найшанованіших подвижників православного світу.

Протягом століть Афон переживав і періоди розквіту, і часи занепаду — в добу Візантії, під гнітом османського панування, в буремні роки ХХ століття. Проте дух молитви і подвиг на Святій горі не згас — і нині вона залишається твердинею православ’я, осередком суворого аскетизму, неперервної молитви, багатовікових богослужбових традицій і глибокого духовного життя.

Про це інформує Свято-Вознесенський чоловічий монастир.