Свято було дуже зворушливим та багатолюдним. До церкви поспішали навіть старенькі згорблені бабусі на палицях. З далеких країв приїхали до отчого дому ті, котрі тут народилися. Усі розуміли: в їхнього села розпочинається нова історія і воно вже не поповнить список вимираючих.
– Ми дуже хотіли мати свою церкву, бо важко стареньким добиратися у сусіднє Журавне на богослужіння, – розповідає Надія Дубина. – Минулої весни свої мрії розповіли підприємцю із Вінниці Олександру Бордяковському, звідси родом його батьки. Також планами поділилися із одним з відомих киян Петром Онофрійчуком, якого тут проживає мама. І ці сім’ї стали провідними спонсорами будівництва церкви, яку збудували за рік на просторому сонячному місці. Для цього викорчували величезного ясена, з коренем якого ледь справився 10-тонний кран і на корчування та утилізацію якого затратили майже 30 тис. грн. Коли розпочалися роботи, то трудитися приходили всі мешканці села, разом з нашим 24-річним головою Анатолієм Чернявським. Людям було дуже цікаво, що наше село оживе. Тепер кажу односельцям: одягайте найкращий одяг та хустинки й приходьте у церкву. Хто живе далеко, то привозю бусом.
Відтак вперше, на початку червня цього року, за всю кількасотлітню історію села в Олександрівці дзвонили у дзвони й відбулася служба Божа, яку очолив митрополит Вінницький і Барський Симеон. Майже тисяча парафіян місцевих та з довколишніх сіл були свідками неповторної події: встановлення і освячення престолу у вівтарі на віки вічні та освячення храму.
Опісля богослужіння відбувся хресний хід довкола церкви з читанням Євангелія та кропленням усіх святою водою. Митрополит Симеон благословив Олександрівку на чоти ри сторони світу іконою святих її небесних покровителів: Віри, Надії і Любові та їх матері Софії, а всім мешканцям побажав Многая літа.
– З відкриттям храму ви отримали часточку неба на землі, – сказав владика Симеон у пастирській проповіді. – Гарна церква – це добре. Але дуже важливо, щоб парафіяни приходили на молитву, бо тут сказане з усіма одне “Господи помилуй” важливіше, аніж вдома 1000 поклонів. Сьогодні у світі скрізь чули Євангеліє, але відбувається глобалізація і секуляризація, й люди кажуть, що не мають часу на церкву, хоча годинами сидять перед телевізорами і в Інтернеті. Але храм треба любити як самих себе. Будьмо з Богом – і Він буде з нами.
Митрополит Симеон нагородив будівничих храму. За заслуги перед Українською Православною Церквою медалей святого рівноапостольного князя Володимира удостоєні Петро Онофрійчук та Олександр Бордяковський; а орденів преподобної Анастасії Київської – Олена Онофрійчук та Жанна Бордяковська. Грамотами Вінницької єпархії нагороджені: одесит Федір Дацик, якому цього дня виповнилося 60 років, Надія Дубина, настоятель храму о.Віталій, сільський голова Анатолій Чернявський і вся громада, котра щодня трудилася на будівництві церкви, яка стане тепер їхнім домом науки, віри, надії та любові.
