Липовецька громада зустріла «на щиті» полеглого захисника України Андрія Павлова.
Він загинув 26.05.2025 року в районі населеного пункту Малі Проходи Харківської області під час мінометного обстрілу.
До цього часу вважався зниклим безвісти. Поховали Героя у с. Росоша.
Знову прийшла скорботна звістка.
У боях за волю і незалежність України загинув солдат Криворученко Анатолій Вікторович, 30.01.1992 року народження, зозівчанин.
Він був зовнішній пілот (оператор) безпілотних літальних апаратів 2 відділення ударних безпілотних авіаційних комплексів 1 стрілецького батальйону.
Загинув при виконанні бойового завдання за призначенням, поблизу н. п. Новоандріївка Пологівського району Запорізської області 22.06.2025 р.
Оратівщина у жалобі.
Найвищу ціну за волю України, за спокій і мир для кожного з нас заплатив своїм життям Ігор Володимирович Титарук, 1990 року народження, житель села Скоморошки.
Головний сержант Ігор Титарук, призваний у лютому 2024 року, відданий військовій присязі на вірність Українському народу, загинув 26.06.2025 поблизу села Торське на Донецькому напрямку.
Поховали Ігоря Титарука в м. Тетіїв за місцем проживання сім’ї.
Припинило битись серце сина України Захисника — солдата Кравчука Василя Володимировича, 1989 року народження, жителя селища Турбів.
20 червня 2025 року внаслідок важкого бойового поранення Василь відійшов у вічність у Сумській обласній клінічній лікарні. Його життя, сповнене гідності, мужності та любові до Батьківщини, обірвалося, залишивши в серцях рідних, побратимів і всієї громади рану, що не загоїться ніколи.
В Агрономічній громаді попрощалися ще з одним захисником, воїном, надійним побратимом – Ємцем Миколою Броніславовичем.
Провести військовослужбовця в останню путь зібралися рідні, побратими, односельці, представники громади, бойові товариші.
Народився Микола Броніславович 2 листопада 1973 року в селі Агрономічне. Навчався в загальноосвітній школі №1 м. Вінниця, після закінчення якої вступив до училища.
Більшу частину свого життя пропрацював на ринку «Урожай» продавцем, склорізом.
19 грудня 2024 року став на захист Батьківщини у складі військової частини 1495. Брав участь у захисті країни на прикордонних територіях.
Серце захисника зупинилось 21 червня 2025 року. У Миколи Броніславовича залишилася дружина, син та брат.
За Україну загинув Максим Ільчишин зі Жмеринки з позивним Мюллер.
28 червня зупинилось серце 36-річного Максима Ільчишина – випускника ліцею №3, який разом з батьком Павлом (позивний Абдула) боронив Україну від російської окупації з 2014 року.
Батько і син були в різних бригадах, з мужністю боронили рідну землю. Прощання з Героєм відбулося на Київщині, де жмеринчанин проживав із сім’єю останні 10 років, хоча увесь цей час був на передовій.
Це вже не перша страшна втрата в родині: у війні загинув рідний брат Павла – Володимир Юхименко, який довгий час перебував у ворожому полоні. На фронті також полягли троє племінників: Андрій, Сергій і Володимир, а також двоюрідний брат Олексій. Це ціна, яку ця родина платить за свободу України.
Знову горе від важкої втрати для жителів Могилів-Подільської громади.
22 червня 2025 року, захищаючи державний суверенітет та територіальну цілісність України, під час виконання бойового завдання на Донеччині, загинув житель села Немія, старший солдат ЗСУ – Колесник Владислав Володимирович, 1998 року народження.
Ямпільщина попрощалася із Вадимом Пушинським — солдатом Збройних Сил України. Йому було 24 роки…
Вадим Миколайович Пушинський народився 29 червня 2000 року на Рівненщині — у селі Любахи Володимирецького району. Після закінчення школи працював у сфері інформаційних технологій.
Саме на Ямпільщині він знайшов другу половинку — Каріну Антонову, з якою нещодавно створив сім’ю. Каріна також служить у Збройних Силах України медикинею. Їй лише 21.
У 2022 році Вадим добровільно став до лав захисників. Служив у десантно-штурмових військах. З 1 грудня 2024 року — офіційно призваний на військову службу Сарненським РТЦК Рівненської області. Проходив службу на посаді оператора штурмової спеціалізованої роти в складі 59-ї окремої штурмової бригади імені Якова Гандзюка.
Військовий потрапив у ДТП рухаючись на відрізку шляху у Дніпропетровській області, не впоравшись з керуванням транспортного засобу, та 18 червня 2025 року помер від отриманих травм.
28 червня в Козятинській громаді було оголошено днем жалоби за загиблими Героєм Кіпрічем Миколою Григоровичем, 1972 р.н.
Микола Григорович похований на кладовищі в с.Кордишівка.
У боях за Україну загинув житель села Черепашинці, молодший сержант Роман Петрович Залізняк.
Роман Залізняк народився 17 січня 1997 року в селі Черепашинці, де й провів своє дитинство. Навчався у місцевій школі, а згодом вступив до Гущинецького вищого професійного училища №32, де здобув спеціальність механізатора сільськогосподарської техніки та слюсаря-шофера. Після навчання працював у ТОВ “ЕКО-сфера”. Роман був доброзичливою, працьовитою та щирою людиною.
До лав Збройних Сил України Романа мобілізували 16 жовтня 2024 року. Служив у званні молодшого сержанта, відважно захищаючи Україну від російського агресора.
Роман Залізняк загинув 27 травня 2025 року внаслідок артилерійського обстрілу на Покровському напрямку. Його життя обірвалося на передовій під час виконання бойового завдання.
У загиблого залишилися дружина, двоє синів, батьки та троє братів.
Надійшло офіційне сповіщення про загибель військовослужбовця із села Мирне Калинівської громади Руслана Єрмошкіна.
20 червня 2025 року, під час бойових дій поблизу населеного пункту Зелена Долина на Донеччині Руслан Іванович загинув. Протягом тижня вважався зниклим безвісти, а вже 27 червня 2025 року було офіційно підтверджено загибель воїна.
Руслан Єрмошкін народився 2 травня 1983 року в селі Мирне. Навчався у місцевій школі, після чого вступив до Вінницького професійного училища №5, де здобув спеціальність будівельника. Протягом багатьох років працював за фахом у різних містах України.
До лав Збройних Сил України Руслана мобілізували у 2023 році. Служив у званні молодшого сержанта, обіймав посаду стрільця-снайпера. Своє життя він віддав, захищаючи рідну землю від ворога.
У загиблого залишилися мати та двоє братів. Руслан не був одружений.
Чергова трагічна звістка у Крижопільській громаді.
Мельничук Олег Петрович, 3 березня 1976 року народження, поповнив лави Небесного війська.
Виконуючи бойове завдання, 25 червня 2025 року в районі населеного пункту Вовчанськ Чугуївського району Харківської області, Герой-захисник прийняв свій останній бій.
Уланівська громада у скорботі.
25 червня 2025 року перестало битися серце учасника бойових дій, сержанта запасу Олешка Миколи Івановича, уродженця села Воронівці, жителя села Лозна.
Поховали військового у селі Воронівці.
Важкий і болісний день для Іванівської громади…
21 червня 2025 року під час виконання бойового завдання в умовах ворожої агресії загинув мешканець села Уладівка Іванівської громади — сержант Сергій Філімончук (30.06.1974 р.н.)
Йому був 51 рік. Життя воїна обірвалося внаслідок ракетного удару російських військ по місту Суми.
Сергій Васильвич став до лав оборонців у лютому 2023 року та служив у 129-й окремій бригаді територіальної оборони. Відтоді мужньо боронив Україну, наближаючи перемогу.
Життя віддане за Україну.
В Іванівську ТГ прийшла страшна звістка – під час виконання бойового завдання на Покровському напрямку в результаті влучання ворожого дрона 18.06.2025 року загинув Мельник Олександр Анатолійович, 24.05.2001 р.н. житель с. Гущинці.
І знову трагічна звістка прийшла у громаду.
Захищаючи Україну від російського агресора, 24 червня 2025 року в Донецькій області загинув житель селища Муровані Курилівці, сержант Фурманчук Павло Павлович, 13.10.1998 р.н., командир гармати самохідного артилерійського взводу самохідної артилерійської батареї військової частини А 3091.
Прийнятий на військову службу за контрактом 13.08.2019 р.
23 червня 2025 року в медичній установі Миколаївської області обірвалося життя військовослужбовця з Мурованих Курилівців Лисака Олега Володимировича, 08.08.1975 р.н.
Старший сержант Олег Лисак був мобілізований до лав Збройних Сил України 28.03.2022 з м. Чорноморськ. Отримав поранення в травні 2023 року. Нагороджений медаллю “За незламність”.
У Луці-Мелешківській попрощались із захисником України Ігорем Пилявцем.
27 червня 2025 року громада провела в останню путь воїна Ігоря Семеновича Пилявця, 12.10.1980 р.н., який трагічно пішов із життя 20.06.2025 року.
19.06.2025р. трагічно пішов з життя житель села Лука-Мелешківська
— захисник України Максимович Анатолій Іванович, який прослужив у Збройних Силах всього три місяці.
У ДТП загинув захисник зі Жмеринки Михайло Посвятенко – командир Сил ТрО ЗСУ.
26 червня у Жмеринці трагічно обірвалось життя підполковника ЗСУ, захисника і справжнього патріота – Михайла Степановича Посвятенка. Серце мужнього Захисника зупинилось за кермом під час ДТП – не впорався з керуванням внаслідок раптового розриву тромба.
Михайло Посвятенко – випускник ліцею №2, закінчив Хмельницьке вище артилерійське командне училище та Київську військову академію. Пройшов шлях від рядового до підполковника.
Усе своє життя жмеринчанин Михайло Степанович Посвятенко присвятив службі, з мужністю виконував бойові завдання на передовій з часів АТО, з початку повномасштабного вторгнення був призначений на посаду командира 170 батальйону Сил територіальної оборони ЗСУ.
Навіть борючись із важкою онкохворобою, військовий не полишав на довго службу. Одразу після хіміотерапії повертався до хлопців, а після важкої операції в грудні 2021 року, вже в лютому 2022 року знову повернувся на службу. Виконував обов’язки начальника відділу підготовки 120 бригади ТрО.
За мужність і відданість батьківщині був нагороджений численними орденами, медалями і грамотами Головнокомандувача, Міністерства оборони України, командування оперативно-тактичного угруповання «Схід».
Михайло Посвятенко був воїном честі, командиром, якого щиро поважали побратими.
На фронті загинув 22-річний Захисник з Ольгопільської громади (с. Стратіївка), пілот безпілотних ударних авіакомплексів Костянтин Тумак.
У боротьбі за незалежність України, під час виконання бойового завдання на Донеччині, в районі населеного пункту Новоукраїнка Волноваського району, загинув наш земляк — мужній Захисник, солдат Костянтин Костянтинович Тумак, 2003 р.н
Костянтин Тумак був зовнішнім пілотом/оператором безпілотних літальних апаратів відділення ударних безпілотних авіаційних комплексів в/ч А4447. Він свідомо став на захист Батьківщини та віддав своє життя за свободу і майбутнє нашого народу. Йому було лише 22 роки…
Життя Героя обірвалося 26 червня, коли він виконував бойове завдання — захищаючи рідну землю від ворожих штурмових атак.
У Гайсинському районі “живим коридором” зустріли померлого 42-річного воїна Михайла Гондарука.
20 червня помер захисник із Джулинки, солдат Михайло Петрович Гондарук, 31.10.1982 року народження. Чоловік був призваний на військову службу 19 квітня 2025 року першим відділом Гайсинського РТЦК та СП. Служив курсантом навчального взводу навчальної роти навчального батальйону в/ч А2900.
Під час виконання бойового завдання, на війні загинув воїн з Могилів-Подільської громади Борис Любчик.
Біль і горе від важкої втрати… 27 червня, захищаючи державний суверенітет та територіальну цілісність України, під час виконання бойового завдання в Запорізькій області, загинув житель села Грушка, солдат ЗСУ – Любчик Борис Сергійович, 1994 року народження.
Знову трагічна звістка надійшла до Могилів-Подільської громади.
«На щиті» додому повернувся могилівчанин, молодший сержант ЗСУ – Корчан Денис Валерійович, 1991 року народження, який загинув, перебуваючи в полоні, внаслідок катастрофи літака на території російської федерації, 24 січня 2024 року.
