Святий великомученик Прокопій народився в III столітті в Єрусалимі, в знатній римській родині. Ще в юності він вступив на військову службу й швидко зробив кар’єру. Імператор Діоклетіан призначив Прокопія проконсулом в Олександрію, доручивши йому переслідувати християн.

Однак по дорозі до місця призначення Прокопію з’явився Ісус Христос, і юнак увірував та став християнином. Замість того, щоб переслідувати послідовників Христа, новий проконсул почав відкрито сперечатися з язичниками.

Мати Прокопія подала скаргу імператору, що її син не вшановує язичницьких богів. Тоді прокуратор Юдеї Іуст викликав Прокопія та вручив йому послання від імператора з вимогою принести жертву римським богам. Прокопій розірвав послання — що було сприйнято як образа імператора.

Святого заарештували та відправили до Кесарії Палестинської, де його піддали жорстоким мукам. У темниці Прокопієві знову з’явився Христос і Сам хрестив його. За наказом прокуратора Флавіана святого Прокопія було усічено мечем.

Його незламна віра і мужність під час страждань привели до Христа багатьох мешканців міста, зокрема й його матір.