У Вінниці попрощалися із полеглим захисником Анатолієм Зеруком.
Український легкоатлет і воїн, він боронив країну з 2019 року у складі 9-го окремого мотопіхотного батальйону 59-ї бригади імені Якова Гандзюка.
Загинув 26 лютого 2022 року поблизу селища Молодіжне Херсонської області. Нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).
Народився Анатолій Зерук на Житомирщині – у селі Пояски Олевського району 21 листопада 1967 року. Після служби в армії закінчив Вінницький державний педагогічний інститут.
У 1998 році встановив національний рекорд України з марафонського бігу в Гамбурзі (Німеччина); у 1999 – здобув “золото” у Енсхеде (Нідерланди); у 2000 –”срібло” у Любляні (Словенія); у 2004 – “золото” в Ельзаському марафоні (Франція); у 2005 році – “бронзу” Вроцлавського марафону (Польща). Був майстром спорту міжнародного класу з легкої атлетики.
Разом із дружиною чоловік виростив двох дочок.
Вінницька громада попрощалася із полеглим захисником Олександром Вуглицьким.
У складі 95-ї окремої десантно-штурмової бригади він боровся за свободу країни на Сумському напрямку як оператор БпЛА.
Життя воїна обірвалося 29 червня під час бойового завдання поблизу села Юнаківка. Йому було 28 років.
Олександр народився у селі Пултівці Вінницького району. Мріяв бути педагогом, здобув фах фізичного виховання. Після трирічної служби за контрактом працював у «Новій пошті» й будував сімейне життя. Разом із дружиною виховував двох синів.
З початком повномасштабної війни знову став до лав Збройних сил України. Побратими згадують його як відповідального воїна, вірного товариша та люблячого батька. У своєму останньому бою Олександр ціною власного життя прикрив побратима від уламка.
Лихі звістки продовжують надходити у Гайсинську громаду…
Прийшло підтвердження загибелі жителя міста Гайсин, який довгий час вважався зниклим безвісти за особливих обставин – старшого солдата Герасимова В’ячеслава Вікторовича, 15.04.1972 року народження.
Захисник героїчно загинув 14.10.2023 року неподалік від населеного пункту Іванівське Бахмутського району Донецької області.
І лише тепер «на щиті» повернувся на рідну землю…
Бійця 116-ї бригади Максима Барду поховали з військовими почестями у Гайсині.
Прийшло сповіщення про те, що гайсинчанин Барда Максим Сергійович помер 2 липня 2025 року у військовому клінічному шпиталі м.Київ внаслідок отриманих травм під час ракетного обстрілу противника неподалік від н.п. Чугуїв на Харківщині.
Максим Сергійович народився 8.08.1990 року у селі Тростянець Тиврівського району. Середню загальну освіту отримав у Гайсинській школі №3. Закінчив Жмеринський залізнично-дорожній технікум. Відслужив строкову військову службу. Працював у супермаркеті “Фора”.
У грудні 2022 року був мобілізований до лав ЗСУ. Службу проходив солдатом, такелажником такелажного відділення взводу забезпечення роти забезпечення продовольством, речовим і військово-технічним майном батальйону матеріального забезпечення 116 ОМБр.
Під час виконання бойового завдання, 23 травня 2025 року, захисник отримав важкі поранення під час ракетного обстрілу противника неподалік від населеного пункту Чугуїв Харківської області. Більше місяця медики намагались врятувати життя бійця у медичних шпиталях, однак 2.07. 2025 року його серце навіки зупинилося, не витримавши болю від важких поранень.
У Бершаді попрощалися з Дмитром Запорожцем – загиблим захисником, який віддав життя за Україну.
Народився Дмитро Павлович 1 липня 1985 року. Проживав у Бершаді.
Життя солдата Дмитра Запорожця обірвалося 10 квітня 2023 року під час запеклих бойових дій поблизу села Богданівка Бахмутського району Донецької області. Дмитро до останнього залишався на позиції, мужньо виконуючи свій військовий обов’язок. Вважався зниклим безвісти…
Провести героя в останню путь зібралися рідні, близькі, побратими та небайдужі жителі громади.
У Дмитра залишилися мати, брат, а також двоє дітей.
Знову страшна звістка обпікає наші серця…
3 липня 2025 року, під час виконання бойового завдання, віддав своє життя за Україну мужній воїн, вірний син свого народу — Томчук Володимир Віталійович, 1979 року народження, уродженець міста Бар.
Його життя обірвалося на Донеччині, серед гарячих боїв. Володимир був не просто солдатом — він був Людиною з великої літери, патріотом, який не шукав слави, а просто робив те, що вважав правильним: захищав свою землю, своїх близьких, свою Батьківщину.
До Браїлова «на щиті» повернувся Дмитро Вініченко, родом із Запоріжжя.
22 липня Дмитро і Анна Вініченки могли б відзначати свою третю річницю шлюбу, натомість дружина зустріне свого коханого «на щиті» разом із жителями громади. Вона досі не може повірити, що це сталось саме з Дмитром, адже він 3 роки успішно разом із побратимами не тільки тримав позиції української армії, а й відбивав штурми вагнерівців, сотні атак російського ворога і завжди ретельно прораховував кожен наступний крок…
Але в одну мить серце мужнього захисника, старшого лейтенанта, командира підрозділу ПТВ ПТРК 54 бригади імені гетьмана Івана Мазепи зупинилось 29 червня у н.п. Верхньокам’янське Бахмутського району.
Дмитро Іванович Вініченко народився 20 травня 1994 року в Запоріжжі, з початку повномасштабного вторгнення став на захист України. Спочатку керував дронами, успішно виконував бойові завдання із захисту суверенітету держави на Донецькому напрямку. За відповідальне ставлення, особистий вагомий внесок неодноразово був нагороджений відзнаками Міністерства оборони та після навчання в Одесі отримав звання офіцера і був призначений на посаду командира підрозділу.
Для свого підрозділу він був не лише хорошим керівником, а й по-господарськи діставав все, що було необхідне для хлопців – амуніцію, техніку, автомобілі.
У 2024 Дмитро разом із дружиною придбали будинок у селищі Браїлів Жмеринської громади. Дружина проживала тут, а він продовжував нести службу на передовій.
На превеликий жаль, серце мужнього воїна зупинилось під час виконання бойових завдань 29 червня у Бахмутському районі.
У ДТП загинув головний сержант Максим Савіцький з села Подільське Жмеринської громади.
Внаслідок трагічної дорожньо-транспортної пригоди загинув захисник України, головний сержант Максим Савіцький. ДТП сталось 2 липня поблизу села Коростівці, внаслідок чого водій автомобіля загинув на місці, а пасажир помер у лікарні.
Максим з 2016 по 2019 рік захищав Україну у складі 128-ї окремої гірськоштурмової Закарпатської бригади. А вже у перші дні повномасштабної війни, 27 лютого 2022 року, знову став до лав Збройних сил України, цього разу у складі 59-ї окремої мотопіхотної бригади. Він мужньо боронив нашу державу на Запорізькому та Донецькому напрямках.
Після складної операції і тривалого лікування у Вінниці, Львові та Польщі Максим повернувся додому, у рідне село Подільське Жмеринської громади. Він був прикладом незламності духу, щирості, мужності та вдячності до кожного, хто його підтримував.
Ідентифікували тіло Героя-тульчинця, який загинув на Курщині – гранатометника штурмової роти Віталія Когана.
Коган Віталій Михайлович народився у 1979 році. З початком повномасштабного вторгнення став на захист Батьківщини.
Служив стрільцем-помічником гранатометника десантно-штурмового відділення десантно-штурмового зводу 12 десантно-штурмової роти 3 десантно-штурмового батальйону.
Віталій Михайлович загинув 25 жовтня 2024 року в районі населеного пункту Новояковлівка, що на Курщині російської федерації.
Завдяки експертизі ДНК, тіло загиблого Героя ідентифіковано.
На війні загинув молодший сержант, командир відділення зенітного артилерійського взводу з Тульчинського району Юрій Ніконов.
Вважався зниклим безвісти.
Молодший сержант Ніконов Юрій Васильович, 1977 року народження, житель селища Рудниця, служив командиром відділення зенітного артилерійського взводу зенітної ракетно-артилерійської батареї.
1 листопада 2024 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Богоявленка Донецької області зв’язок із військовослужбовцем був втрачений.
А 28 червня 2025 року страшна новина втрати підтвердилась. Герой загинув.
Трагічне сповіщення прийшло у Вапнярську громаду.
Поповнив лави Небесного війська Загороднюк Віталій Борисович, 14 травня 1985 року народження.
Сержант Загороднюк Віталій Борисович служив головним сержантом комендантського взводу.
Біля населеного пункту Термахівка Іванівського району Київської області, під час дорожньо-транспортної пригоди, захисник отримав травми, несумісні із життям.
Северинівська громада втратила ще одного Героя-захисника.
У боях за свободу та незалежність нашої держави, мирне майбутнє українського народу загинув військовослужбовець Збройних сил України, солдат військової частини А4689, 39-річний житель села Токарівка – Німой Олександр Олегович, 18.02.1986 р.н.
27 червня 2025 року поблизу населеного пункту Мала Корчаківка Сумського району Сумської області під час виконання бойового завдання Олександр загинув.
Обірвалось життя оборонця із села Обухів Володимира Вовка.
Володимир Андрійович (03.08.1977 р.н.) служив стрільцем-регулювальником другого комендантського відділення комендантського взводу військової частини, солдат.
Загинув 29 червня 2025 року внаслідок ДТП у Київській області.
Невимовний біль у Турбівській громаді…
29 червня 2025 року громада втратила ще одного свого сина, вірного воїна України — молодшого сержанта Володимира Володимировича Верховиніна.
Володимир був мешканцем селища Турбів. Вірно служив Україні з 11 листопада 2022 року. Його серце зупинилося під час виконання завдання у районі села Залізний Міст на Чернігівщині… Смерть настала внаслідок вогнепального поранення…
23 червня під час виконання бойового завдання у Донецькій області загинув житель селища Сутиски, військовослужбовець Нестеренко Геннадій Валерійович.
Погребищенська громада у скорботі.
Підтвердилася смерть воїна – водія стрілецького взводу стрілецької роти військової частини, солдата Мартинюка Сергія Леонідовича, 22.09.1985 р.н., жителя с. Саражинці, який загинув 18.06.2022 р., будучи вірним військовій присязі, у бою за нашу Батьківщину, в районі населеного пункту Тошківка Сєвєродонецького району Луганської області.
Призваний на військову службу за мобілізацією 24.02.2022 р.
На війні загинув воїн із Гайсинської громади.
Від кульового поранення загинув мужній офіцер — капітан центру спецоперацій з Гайсинської громади Владислав Яковенко, житель села Бубнівка.
Владислав Юрійович Яковенко, 26.04.1999 р.н. отримав важке наскрізне кульове вогнепальне поранення, несумісне із життям, під час виконання бойового завдання на Сумщині. Загинув захисник 7 липня 2025 року.
Тульчинська громада вшанувала свого героя – Ярощака Юрія Володимировича.
Він віддав своє життя за свободу та незалежність України.
Юрій Володимирович народився 26 червня 1989 року в селищі Кирнасівка. Навчався у Кирнасівській ЗОШ І–ІІ ступенів, а згодом здобував фах столяра в Крижопільському професійному училищі.
У 2019 році одружився. Разом із дружиною Інною виховував двох синів – Кирила та Дмитра. Жив із родиною у селі Великі Мацевичі, на Хмельниччині.
З березня 2024 року Юрій став на захист Батьківщини. Проходив військову підготовку в Німеччині, служив у 11-му прикордонному загоні.
29 червня 2025 року, під час виконання бойового завдання у населеному пункті Покаляне на Харківському напрямку, Юрій загинув.
