Найсвіжіша інформація про цю реально шокуючу та сенсаційну справу нині «висить» на сайті міського суду Вінниці в рубриці   «О Г О Л О Ш Е Н Н Я»!

Ось цей текст:

Вінницький міський суд Вінницької області (21050, м. Вінниця, вул. Грушевського, 17, 3-й поверх, зал № 25) викликає в судове засідання на  11 червня 2018 року на 11:30 год. відповідача Ічікаву Атсуко у справі № 127/12435/18 за позовом Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області до Ічікава Атсуко про видворення з території України.

Справу розглядає суддя Вохмінова О.С.

Явка відповідача є обов’язковою. У разі неявки відповідача справа буде розглянута у його відсутності з ухваленням заочного рішення.

Суддя Вінницького міського суду
Вінницької області
О.С. Вохмінова

Нагадаємо, що про долю цієї унікальної родини і їхньої  ситуації з паспортами для двох народжених в Україні дітей стало відомо рік тому, коли в хату  інтернаціональної сім’ї Віталія і Атсуко в Чернівецькому районі на Вінниччині прийшли чиновники…

Адже, за законом України, дауншифтери Віталій та його японська дружина Ацуко з 5-ма дітьми — нелегали, які вже більше 3-х років живуть у звичайній подільській хаті в селі на березі Мурафи! Дорослі на роботу не ходять, діти в школу і садочок – ні ногою… Навчаються вдома, всі сплять на підлозі, їдять екологічно чисту їжу, вирощують буряки, збирають мед і не мають телевізора!!! Зате ця диво-сімейка має паспорти Росії та Японії, родичів за 10 тисяч кілометрів від Поділля, гроші на просте життя і купу проблем із вінницькими чиновниками та документами на двох дівчаток-українок – Квітку та Миро! Чому ж їх хочуть депортувати з України та настійливо «пропонують» оформити народжених у Могилеві-Подільському дітей росіянами?

– Звідки ви взагалі взялись у цьому селі під вінницькими Чернівцями? Чому вам не жилось в Японії чи якійсь іншій країні?

– Ми із Атсуко познайомились у Новій Зеландії, де вона працювала пекарем, а я робив ремонти… Це було кохання із першого погляду, бо ми однаково бачимо вільне без кордонів життя на нашій планеті, де все менше місць можна назвати чистими, без хімії та радіації, промисловості та шумних мегаполісів, — розповів громадянин Росії Віталій В., що вже більше 3-х років живе із дружиною та дітьми на Вінниччині. — Ми не сектанти, не релігійні фанатики, не шпигуни і не агенти «Русской весны»!!! Так – ми інші! Ми не дивимось телевізор і не їмо чіпси, ковбасу та решту «несправжніх» продуктів… І саме в таких куточках планети, як село на півдні Вінниччини, ми шукаємо тихого і чистого щастя для себе і своїх дітей! А їх у нас вже 5 – 2 хлопчики та троє дівчаток! Син Котаро (8 років) та доньки Сакуро (6 років) і Рюноске (4,5 року) народились в Японії та мають, як мама, японські паспорти… Ще дві дівчинки народились вже в Україні, де ми через Інтернет знайшли село і хату із 5-ма сотками екоземлі… Щоправда, місцевий Дід обіцяв нам 50 соток біля хати за 2 тисячі доларів, але, як це часто буває, «розвів» іноземців та тепер має через «японських» нелегалів штраф від ДМС вже на 10 тисяч гривень… І, мабуть, саме через Діда розпочався цей міжнародний скандал, бо, кажуть, саме він написав скаргу на «квартирантів» губернатору Вінниччини. І понеслось…

– Ви справді судились за хату, яку купили в Діда?

– Ні… На нього в суд подала Державна міграційна служба України за те, що він «поселив у хаті нелегалів та не повідомив про них у ДМС…» Я на тому суді в Шаргороді виступав у ролі свідка, і Дідові спершу присудили штраф 5 тисяч гривень… Він його не сплатив до цих пір, а тому набігла пеня — вже разом близько 10 тисяч. А нас із дружиною Ацуко рік тому за перевищення терміну офіційно дозволеного перебування в Україні оштрафували за 203-ю статтею Адмінкодексу на 510 гривень кожного і тепер лякають депортацією із України в Росію чи Японію! Але в двох наших «україночок» — 3-річної Квітки та 1,5-річної Миро, немає ніяких документів… А без них нас не пустить до себе жодна країна!

– Виходить, що Квітка та Миро нині «заручники» — як діти без громадянства і паспортів? Чому ви їх не хотіли оформити громадянами Росії чи Японії?

– Тільки не Росії! Тому що у нас із владою моєї батьківщини за часів Путіна серйозні протиріччя, і ми вже пожили серед російських реалій! Досить! Ми ситі Росією по горло! Скажу відверто, ми обрали Україну для життя ще під час Майдану та Революції гідності, коли побачили силу вашого народу… Повірте мені, я бував багато де по світу, і українці – не раби! Лише «совковість» ваших чиновників і посадовців тягне Україну назад у Союз! Але вороття вже нема, я за ці роки зустрів тут багато чесних, щирих і роботящих людей… Навіть серед посадовців та поліцейських, які приходили з комісіями та перевірками до нашої хати. Так, їх дивує, що ми не ходимо на роботу, що спимо на підлозі, як в Японії, що самі навчаємо дітей, не «бухаємо» із місцевими «бурячанку» і не говоримо за політику біля магазину… Але хіба це злочин?

Ми просто запізнились подати документи в Посольство Японії на цих двох «українських» дітей і тепер спробуємо повторно це зробити! Адже Японію в Україні та Вінниці люблять, садять сакури і отримують звідти гуманітарну допомогу… Тому скандалу із японцями, думаю, ніхто не хоче на Вінниччині!

– Скажіть чесно, в селі вас називають кацапом? Бо в службових записках ви фігуруєте як «нелегал із Росії, що прикривається дітьми як «живим щитом»!

– У селі кличуть Японцем, але вільно розмовляють російською, і жодної ворожості за ці 3,5 року я не відчув… Моя жінка в магазин не ходить і тому по-українськи знає буквально кілька слів – «дякую», «доброго дня», «борщ», «хліб»… Взагалі в родині ми домовились, що спілкуємось між собою англійською, і я вчу малих цієї мови… А дружина Ацуко навчає наших дітей японської, бо бабуся із дідусем весь час нам пишуть листи!

І якщо наші доці — Квіточка і Мирося — народились тут, в Україні, в пологовому будинку Могилева-Подільського, і отримали свідоцтва про народження із «тризубими» печатками, то хто вони – японки чи росіянки? Я розумію, що вашим чиновникам треба нас позбутись за будь-яку ціну і вигнати з України кацапа, щоб не псував під час війни статистику! Та що нам робити з 2-ма дітьми без паспортів? Цього нині, схоже, не знає ніхто… У нас був дуже людяний дільничний, і він, повірте, нічим не гірший за поліцейського в Новій Зеландії! Але нас «пресують» комісії, пишуть звіти, лякають судом і депортацією! Але ми – це 5% населення цього «безавтобусного» села, де пошта працює два рази на тиждень по 2 години! Ми жодного разу не порушили ваші закони і традиції, за винятком терміну перебування в Україні…

Так, ми мирні нелегали, але двоє наших дітей — українці, які мають такі самі права, як їхні братик та сестрички із паспортами Японії. Тому наша проблема вже на порядку денному у Вінниці серед керівництва ДМС… Якщо нам дадуть всі документи, то ми вже на валізах і готові далі їхати — в Молдову чи Болгарію на нове місце проживання. Але за Мурафою, домашніми, теплими, прямо із-під курки, яєчками і червоними буряками із екогрядки на 5 соток дуже будемо сумувати… Бо це наш маленький Рай! І ви поки що не можете оцінити, наскільки ваша земля і країна чудові, родючі, щирі і прекрасні! А як не дай Бог нападе Путін, то до моста в Європу в Могилеві всього 20 кілометрів!

Після цього дивовижного і місцями шокуючого інтерв’ю під японський суп із «Нашою Рябою» ми у Вінниці зустрілись із начальником управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області та попросили прокоментувати варіанти вирішення долі «японської родини» із Чернівецького району.

– За законами України ці громадяни є нелегалами, які давно порушили термін перебування на території нашої країни, ігнорують приписи ДМС і вже сплатили штрафи за свої порушення, — зазначив Борис Наливайко. – Ми розуміємо їхню ситуацію і дали їм рік у квітні 2017-го, щоб вони належним чином оформили документи на двох народжених тут дітей…

Але вони умисно зволікають із цим процесом, не просунулись ні на крок із документальним оформленням і продовжують порушувати закони України. Тому нині в цій ситуації є три варіанти вирішення – оформити дітей як громадян Росії, Японії чи ми будемо вимушені через суд вимагати депортувати цю родину з території України… Звісно, все має вирішити суд, бо доброї волі від громадянина Росії Вєтрова я не бачу, хоча він мене запевняє про бажання виїхати із України. Але дійсно у них є діти, які народились тут і не мають жодних посвідчень особи. Тому оформити їх можна або за правилами «землі», або «крові»… Якщо мама із татом, які, згідно з документами, не заявили їх як громадян Росії чи Японії, то це питання згідно з місцем народження має вирішитись знову ж таки в суді. Бо оскільки ці дорослі громадяни є нелегалами, то вони нічого не можуть офіційно вимагати у влади та ДМС… Я думаю, вони навмисно зволікають із оформленням дітей, які для них є своєрідним «захистом»…

– Невже суд України може постановити депортувати четверо японців і тата-росіянина, а двох малих дівчаток віддати в інтернат чи дитбудинок?

– Я не можу коментувати можливе рішення суду до суду, який ще навіть не призначений… Звісно, у цих дітей є права! Але їхні батьки пішли на порушення, і тепер ми розбираємось в цій унікальній справі, аналогів якій ще не було на Вінниччині. Мене як державного службовця дратує лише одне: що люди живуть в чужій хаті як нелегали роками і хочуть, щоб їм зробили все! Але ми також люди і будемо вирішувати їхню долю в межах службових повноважень і законів України.

Коли верстався номер газети, стало відомо, що дауншифтери Віталій та його японська дружина Атсуко звернулись до Посольства Японії в Україні для оформлення двох дівчаток — Квіточки і Миросі — як японських громадян… Також не виключений варіант, що в разі відмови Японії батьки спробують через лояльних чиновників у Вінниці без будь-яких корупційних проявів таки отримати для дівчаток біометричні паспорти України та згодом виїхати до Молдови і Євросоюзу…

Редакція «33-го каналу» бере долю цієї міжнародної родини із Вінниччини на контроль та буде інформуватиме своїх читачів про продовження цієї унікальної історії «Пригоди японців на берегах Мурафи»!