Руслан Бондарчук
На Красилівщині живим коридором пам’яті та шани провели в останню дорогу солдата Руслана Бондарчука, жителя села Воскодавинці, 1977 року народження, який загинув 26 червня 2025 року під час виконання бойового завдання на Сумщині.
З січня цього року Руслан став на захист української землі.
Поховали захисника на кладовищі села Воскодавинці.
Андрій Рожіцький
На Полонщині попрощалися з Андрієм Рожіцьким, мешканцем села Онацьківці.
Захисник народився 1986 року. Був молодшим лейтенантом, слухачем курсів перепідготовки та підвищення кваліфікації Національної академії сухопутних військ України.
Олександр Стасюк
Кам’янець-Подільський проводжав в останню дорогу сержанта Олександра Стасюка.
Олександр, старший оператор взводу спостереження розвідувальної роти, загинув 29 червня 2025 року під час виконання бойового завдання поблизу села Новоукраїнка на Донеччині.
Народився Олександр 15 лютого 1992 року. Ще з юності обрав шлях захисника, присвятивши себе військовій справі. З 2010 року гідно ніс службу, а в серпні 2023-го знову став до лав Збройних сил України.
Йому було лише 33 роки. Поховали Олександра на місцевому кладовищі.
Юрій Ярощак
У Старокостянтинові відбулася прощання із захисником України, солдатом Юрієм Ярощаком.
Юрій загинув 29 червня 2025 року під час ведення бойових дій у районі населеного пункту Поколяне Харківської області.
З Героєм попрощалися у селі Великі Мацевичі та у приміщенні гарнізонного Будинку офіцерів. Полеглого воїна поховали на міському кладовищі Старокостянтинова.
Максим Петров
У Чорноострівській громаді прощалися з Героєм Максимом Петровим. Близько року воїн вважався зниклим безвісти. Та нещодавно ДНК-експертиза підтвердила його загибель.
Максим Петров народився 8 лютого 1999 року в селі Грузевиця. У 2014 році вступив до Чорноострівського професійного аграрного ліцею на спеціальність «тракторист-машиніст сільськогосподарського виробництва».
У 2021 році Максим Петров підписав контракт. Служив на посаді водія – електрика стартової батареї ракетного дивізіону.
У вересні 2023 року одружився. Наступного року в захисника та його дружини народився хлопчик Мар’ян.
Із 26 червня 2024 року Максим Петров вважався зниклим безвісти під час виконання бойового завдання біля населеного пункту Євгенівка Покровського району Донецької області. Як з’ясувала ДНК-експертиза, тоді обірвалося життя воїна. Йому назавжди залишилось 25 років…
Ігор Об’єдков
Трагічна звістка сколихнула Новоушицьку тергромаду. Під час виконання бойового завдання загинув Герой Ігор Об’єдков.
Життя воїна обірвалося 30 червня поблизу населеного пункту Кам’янка Куп’янського району Харківської області.
Ігор Об’єдков народився 20 липня 1984 року. Навчався у Вовковинецькому будинку-інтернаті. Працював у ТЗОВ «Агробізнес» та в приватних підприємців. Проживав у селі Заміхів та селищі Нова Ушиця.
Він доєднався до лав ЗСУ у лютому 2025 року.
Тепер йому назавжди 40 років…
Ігор Перекопний
У скорботі – Дунаєвецька громада. Тут прощалися із захисником України – молодшим лейтенантом Ігорем Перекопним. Його серце зупинилося 28 червня 2025 року.
Ігор народився 27 грудня 1988 року в селі Пастирське на Черкащині. Здобув фах практичного психолога у Національному університеті імені Богдана Хмельницького.
«У червні 2024 року Ігор добровільно став на захист країни. Після базової підготовки на Чернігівщині він проходив службу у складі 77-го Центру оперативного командування «Північ», де був офіцером відділення морально-психологічного супроводу. На війні його здоров’я серйозно похитнулося, але навіть після тривалого лікування він повернувся на службу. Та хвороба виявилась безжальною. Попри зусилля лікарів Чернігівського медичного центру сучасної онкології його життя обірвалося на 36-му році…» – розповідають про Героя…
Микола Корицький
Гіркий смуток війни чорним крилом накрив Вовковинецьку територіальну громаду, що на Деражнянщині. До лав Небесного війська приєднався ще один Герой, солдат, житель села Коричинці – Микола Корицький.
«Всього лише 31 рік відвела йому доля, які він прожив гідно. Був турботливим сином, братом, чуйною та порядною людиною, патріотом, до останньої хвилини був відданий обов’язку…» – кажуть про Героя у громаді.
Микола Корицький загинув 29 червня 2025 року…
Володимир Мельник
У Віньківцях в останню земну дорогу проводжали мешканця селища, воїна-захисника Володимира Мельника.
Життя молодшого сержанта Володимира Мельника обірвалося 26 червня 2025 року на Сумщині.
Володимиру Мельнику було 50 років…
Олександр Паламарчук
Героя-захисника провели в останню земну дорогу в Хмельницькому. Навіки попрощалися з Олександром Паламарчуком.
Олександр Паламарчук понад сім років викладав інформатику в одному з місцевих коледжів. Також займався комп’ютерною інженерією, зокрема розробкою сайтів. У листопаді минулого року Олександр Паламарчук став на захист України. Він служив у 71-й окремій єгерській бригаді десантно-штурмових військ.
Життя захисника обірвалося 27 червня на Сумському напрямку.
Олександру Паламарчуку навіки 44… Вічний спочинок він знайшов на Алеї слави.
Віктор Дітковський
Прощалися у Хмельницькому з Героєм Віктором Дітковським. Він працював кранівником. У серпні 2023-го чоловіка мобілізували. Віктор Дітковський захищав Україну в лавах 15-го окремого гірськоштурмового батальйону.
Загинув захисник 14-го травня на Донецькому напрямку.
Герою назавжди 49. У нього залишилися батько, брат і дружина. Поховали Віктора Дітковського на Алеї слави.
Ігор Осадчий
Хмельничани провели в останню земну дорогу Героя Ігоря Осадчого. Він загинув у травні 2022 року, обороняючи Маріуполь. Тільки після трьох років очікувань вдалось повернути тіло захисника.
Ігор Осадчий був випускником Національної академії Державної прикордонної служби. Понад 17 років свого життя він присвятив служінню українському народові. Мав звання підполковника.
«З початком широкомасштабного вторгнення Ігор без вагань став на захист України. З березня 2022 року в складі групи, разом із бійцями Національної гвардії України, виконував бойові завдання у найгарячіших точках: на лівобережжі Маріуполя та на підступах до міста.
Коли Маріуполь опинився у повній блокаді, Ігор разом із побратимами залишився в оточеному місті та взяв участь в обороні пункту управління прикордонного загону, розташованого на території металургійного комбінату «Азовсталь». Саме там, 18 травня 2022 року, під час ворожого авіаційного удару, Ігор загинув смертю хоробрих», – розповіли у Національній академії Державної прикордонної служби.
За бойові заслуги, стійкість духу та рішучість підполковника Ігоря Осадчого нагородили орденом «За мужність» ІІІ ступеня, посмертно. Йому назавжди залишилось 35.
Андрій Кадлубенко
Хмельничани провели в останню земну дорогу загиблого Героя Андрія Кадлубенка, який служив у підрозділі радіорозвідки та захищав країну на Сумському напрямку.
У мирному житті Андрій ремонтував технологічне обладнання.
«Він був хорошим інженером-електронщиком. Добре розумівся на техніці. З електронікою був на «ти». Весь колектив може сказати про нього лише хороше», – розповів керівник підприємства Ігор Бичик.
До початку повномасштабного вторгнення Андрій три роки служив за контрактом у ракетних військах. У березні цього року захисника мобілізували до лав Збройних сил України. Був молодшим сержантом у радіорозвідці. Герой загинув 24 червня 2025 року на Сумському напрямку.
Вічний спочинок знайшов на Алеї слави. Йому назавжди залишиться 37…
Сергій Цихмейструк
У Славуту повернувся «на щиті» Герой Сергій Цихмейструк. Воїн загинув 21 червня під час виконання бойового завдання у Сумській області.
Сергій Цихмейструк народився у селі Клепачі. Дитячі роки провів у школі-інтернаті Славути, а юність минула у селі Манятин, де здобував освіту.
Після проходження строкової служби чоловік працював водієм. Спочатку – у приватному підприємстві, згодом – на маслоробному комбінаті та хлібозаводі. До лав ЗСУ його мобілізували у лютому 2025 року. У війську був старшим водієм механізованого батальйону однієї з військових частин.
Його життя обірвалося під час евакуації, внаслідок поранень, несумісних із життям.
Без батька залишились троє дітей…
Анатолій Кондратюк
У Летичеві провели в останню земну дорогу Героя Анатолія Кондратюка. Тривалий час він вважався безвісти зниклим.
Анатолій Кондратюк народився і жив у Летичеві. Працював на приватних підприємствах із виготовлення меблів. На військову службу його призвали у грудні 2023 року.
1 червня 2024 року воїн загинув під час виконання бойового завдання у Покровському районі Донецької області.
Микола Романенко
Мешканці Сахновецької тергромади прощалися з Героєм Миколою Романенком. 29 червня його серце зупинилося
Микола Романенко народився 13 квітня 1977 року. Мешкав у селі Теліжинці. Був гранатометником роти охорони третього відділу Шепетівського РТЦК та СП.
Захисникові назавжди залишилось 48…
Василь Захарук
У Старокостянтинівській тергромаді відбулося прощання з Героєм Василем Захаруком, який тривалий час вважався зниклим безвісти.
Воїн загинув 10 вересня 2024 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Галицинівка Донецької області.
Йому назавжди залишилось 48…
Денис Домрачев
Хмельничани попрощалися із захисником України Денисом Домрачевим.
Денис Миколайович, який навчався у Хмельницькій школі №20, у 2022 році став на захист України, воював на Харківському, Покровському напрямках, на Курщині.
«Закінчив військовий інститут, але за фахом не працював. Він працював у поліції, потім на заводі, проживав у Києві. А далі доля так склалася, що він приїхав до Хмельницького і був мобілізований, – розповіла Жанна Демиденко, подруга Героя. – Спочатку це була піхота. Він був на Курщині, а коли повернувся, вчився працювати з БПЛА, з РЕБами. Останній місяць перебував у Рівному».
Життя Дениса Миколайовича трагічно обірвалося 29 червня у рідному Хмельницькому. Навіки спочив на кладовищі в мікрорайоні Гречани.
Герою назавжди 44.
Володимир Клименко
«На щиті» повертається солдат Володимир Клименко.
Володимир був родом із села Кульчини, що в Красилівській громаді. На війні був гранатометником єгерського батальйону. Із серпня 2024 року захисник вважався зниклим безвісти. Згодом з’явилась офіційна інформація про його загибель.
Серце військового зупинилось 27 серпня 2024 року на Донеччині.
Володимиру Клименку назавжди 46.
Юрій Чорний
У Волочиській громаді попрощалися із захисником Юрієм Чорним, 1999 року народження, жителем села Мислова.
Воїн загинув у бою 30 червня 2025 року. «На початку 2025 року Юрій став до лав Збройних сил України. Він боровся за нашу свободу, гідно тримаючи оборону й вірячи в Перемогу. Для нього честь та справедливість завжди були понад усе. Він мав багато планів, любив життя, людей, рідну землю. Але клята війна забрала його від нас… Тепер йому назавжди 26» – йдеться у дописі громади.
Фелікс Пукальський
У Шепетівській громаді повідомили, що 30 червня 2025 року під час виконання бойового завдання на Сумщині загинув солдат Збройних сил України Фелікс Пукальський, 13.06.1989 року народження, навідник 6 зенітного кулеметного відділення 1 зенітного кулеметного взводу зенітної ракетно-артилерійської батареї військової частини.
Фелікс Леонідович народився і виріс у Шепетівці.
Олександр Новіков
Шепетівська громада попрощалася з Героєм — командиром відділення взводу забезпечення 5-го самохідного артилерійського дивізіону, старшим сержантом Олександром Новіковим.
Захисник народився 20 серпня 1983 року. Після строкової служби в армії Олександр повернувся до рідної Шепетівки та вирішив присвятити життя військовій справі. Починав службу в місцевій військовій частині на посаді начальника сховища, паралельно здобув освіту бухгалтера у Шепетівському сільськогосподарському технікумі. Згодом продовжив працювати з технікою: ремонтував автомобілі, працював водієм та займався перевезеннями.
У 2012 році повернувся до війська, де обіймав посаду водія забезпечення. З 2014 року — на фронті. Брав участь у бойових діях у зоні АТО на Донеччині та Луганщині. Відзначений численними нагородами за вірність присязі та зразкову службу.
З початком повномасштабного вторгнення Росії знову став до лав ЗСУ. У 2022 році служив у складі частини, згодом — у 93-й окремій штурмовій бригаді «Холодний Яр». У 2024 році був переведений до 55-ї окремої артилерійської бригади «Запорізька Січ», де виконував відповідальні завдання зі забезпечення позицій на Запорізькому та Донецькому напрямках.
23 червня Олександр востаннє вийшов на зв’язок із братом, повідомивши, що їхньому підрозділу дозволено вихід із позицій. Але на зворотному шляху авто вогневої групи атакував ворожий FPV-дрон. Старший сержант Новіков загинув на Донеччині, отримавши смертельні поранення.
