Свята Марина народилася в Антіохії Пісідійській, що в Малій Азії, нині Туреччина. Батько її був язичником-жерцем, але від своєї годувальниці свята Марина дізналася про християнську віру. Коли Марині виповнилося дванадцять років, вона прийняла Хрещення. Дізнавшись про це, батько відрікся від неї.

Якось у віці п’ятнадцяти років Марина пасла овець. Правитель тієї області проїжджав повз, зачарувався її красою і освідчився їй. Марина не приховувала, що вона християнка. Тоді правитель віддав її під опіку одній знатній жінці, сподіваючись, що та вмовить дівчину зректися Христа. Проте Марина відкинула це і відмовилася принести жертву ідолам.

Тоді її піддали різним катуванням: сікли прутами, стругали її тіло, вбивали в неї цвяхи, палили вогнем.

Благодать Божа зцілила Марину від ран, але мучителі не збагнули дива. Наступного дня її знову обпалювали, потім стали топити у великій бочці. Під час тортур здригнулася земля, з рук Марини спали кайдани, а над її головою засяяло незвичайне світло, в якому кружляла голубиця із золотим вінцем у дзьобі. Вражений народ став славити Бога.

Правитель наказав стратити Марину і тих, хто увірував у Христа. Того дня разом з нею обезголовили п’ятнадцять тисяч осіб.

В ризниці Свято-Вознесенського чоловічого монастиря зберігається ікона з часткою святих мощей мучениці Марини.