Немає сумніву, що в давній Церкві існувала практика частого причастя: більшість християн приступали до Святих Таїн принаймні раз на тиждень.

Святитель Василій Великий навчав, що добре причащатися щодня; сам він причащався чотири рази на тиждень.

Святитель Іоан Золотоустий докоряв тим, хто рідко приступає до Святих Таїн.

Це підтверджується й церковними канонами: відвідування Літургії в перших століттях означало обов’язкове причастя Святих Дарів (8-е та 9-е Апостольські правила, 2-е правило Антіохійського Собору).

Сама Божественна Літургія передбачає, що вірні, присутні на ній, причащаються. Тому причащатися потрібно якнайчастіше.

Водночас Церква наголошує на гідному приготуванні до цього Таїнства. Апостол Павло застерігає: “Хто їсть і п’є недостойно, той їсть і п’є осуд собі” (1 Кор. 11:28–29).

Людина, яка причащається лише раз на рік, не дотримується постів упродовж року і веде життя, далеке від Христа, за словом святителя Іоана Золотоустого, повинна постити 40 днів перед причастям.

Ті ж, хто зберігає пости – Великий, Різдвяний, Успенський, Петрів, а також щотижневий піст у середу та п’ятницю, – не потребують такого тривалого приготування.

Для тих, хто причащається 10–12 разів на рік (приблизно раз на місяць), преподобний Никодим Святогорець радить: “Достатньо трьох днів посту – у середу, п’ятницю та суботу, хоча суворий піст у суботу не передбачений божественними канонами”.

Оскільки суворий піст у суботу заборонений канонами (64-е Апостольське правило та 55-е правило Трульського Собору), то тим, хто причащається раз на місяць, достатньо утримуватися від м’яса в суботу, вживаючи іншу дозволену їжу.

Ті, хто причащається щонеділі й дотримується всіх церковних постів, за давнім звичаєм не потребують додаткового суботнього посту – достатньо звичайного посту в середу та п’ятницю.

Підготовка до Святого Причастя не обмежується лише кількістю пісних днів.

Піст не є справжнім постом, якщо він не супроводжується:

молитвою та самоперевіркою;

справами милосердя;

сповіддю та покаянням у гріхах;

більш старанною участю в богослужіннях.

Утримання від їжі – це тілесний піст, а утримання від гріхів, боротьба з пристрастями та внутрішня духовна праця – це піст духовний.

Церква закликає нас дотримуватися обох сторін посту, щоб гідно приступати до Святих Таїн.