Здається, що під таким щільним градом отруйних постів Вінниччина ще не опинялася.

Це якраз той випадок, коли провінційна недолугість сільської старости стала ложкою дьогтю. А до неї додався ще й черпак лайна у вигляді «акту з вимогою покинути село за три дні», виписаного працівниками місцевої поліції.

В епіцентрі всеукраїнського скандалу опинилися мешканці села Добрянка Ямпільської громади Вінницької області, які «дуже тепло» зустріли двох переселенок з-під Покровська. Дві літніх жінки, які прихистили собак і котів, покинутих напризволяще серед руїн розтерзаного окупантами міста, таким прийомом були шоковані.

Жінок із цим вимушеним приданим волонтери з благодійного фонду «12 вартових» везли більше тисячі кілометрів. Про житло для них домовились із колишньою мешканкою Добрянки Юлією Бризанчук. Розповіли, що 11 собак та 34 коти, яких везуть разом із переселенками, стерилізовані та щеплені. Жінка погодилась віддати хату безкоштовно. Вона вже стояла пусткою, була пограбована і в занедбаному стані. Але волонтери її підремонтували.

Однак, коли чотирилапе захекане господарство зібрались вивантажити перед садибою, у наступ пішли місцеві. Замість того, щоб принести тваринам води, вони категорично заявили переселенкам забиратися геть із села.

Тобто, двох переселенок з фронтової зони, яким по телевізору міністри обіцяють мало не золоті гори в тилу, виганяють із нової оселі. Літні жінки викликали старосту та поліцію. Однак замість захисту від слуг народу отримали ультимативну чорну мітку.

Жінкам публічно оголосили акт з вимогою покинути населений пункт Добрянка протягом трьох діб. На що місцеві жителі схвально загули: «Разом із собачою та котячою оравою, яка «перекусає всіх селян» та «загризе усю домашню птицю та іншу живність». Розгублені переселенки Раїса та Наталія, зрештою, відповіли селянам з Ямпільщини зі сльозами на очах: «Краще б нас перестріляли вдома», – цитує слова стареньких Таїсія Левченко, яка була присутня під час конфлікту.

Навіть не віриться, що ні у кого не виникла думка допомогти, організувати всім селом толоку, обладнати для тварин безпечні вольєри. Не вистачило Добрянці доброти та співчуття до страшного горя таких же українців, як і вони. І ніхто не подумав про переляканих війною абсолютно ні в чому не винних спраглих.

У постах користувачі мережі зауважили, що «не така ви вже й добрянка». Дісталося і керівництву громади, району та обласним чиновникам. Відгуки про «гостинність, подвійні стандарти та відповідальність» вінницької влади протягом трьох днів сипались тисячами отруйних жал.

Люди справедливо ставлять запитання: «Чому досі немає офіційно затвердженого алгоритму дій місцевої влади в подібних випадках?» Адже, як виявилось, людяність не завжди спрацьовує

Схоже, саме розголос несподіваної позиції мешканців села став таки поштовхом для реакції влади. Вже наступного після події дня вона розповіла про те, що проблему почали вирішувати.

«Після розголосу до наших жінок приїздила поліція, вони були дуже ввічливі, заперечували, що щось взагалі було, що хтось їх виселяє. Сказали, ви не переживайте, все вирішимо, в понеділок ми самі за вами приїдемо, відвеземо в міську раду, допоможемо», – написала волонтерка Лала Тарапакіна, яка першою повідомила про це громадськість.

Голова Могилів-Подільської РВА Юрій Яцук повідомив, що «ситуація з розміщенням евакуйованих осіб із тваринами – під контролем.

За моїм дорученням на місце події невідкладно виїхали представники районної військової адміністрації. Станом на зараз ситуація врегульована: люди і тварини перебувають у безпечних умовах. Тварини тимчасово розміщені на території приватного домоволодіння.

Забезпечено харчуванням як людей, так і тварин. Залучено районну ветеринарну службу для огляду та надання необхідної допомоги. Проводиться пошук варіантів подальшого розміщення тварин у притулках. Одну з собак – вівчарку – планується передати до Могилів-Подільського прикордонного загону. Місцевим органам влади поставлено завдання: знайти і запропонувати родині гідні умови для подальшого проживання», – розповів начальник РВА.

У Могилів-Подільському районному відділі поліції заперечили інформацію про те, що правоохоронці нібито виносили акт щодо виселення евакуйованих людей.

Волонтерка, журналістка та письменниця Лала Тарапакіна заявила: «Ми будемо добиватися юридичної справедливості. Так, щоб назву села Добрянка запам’ятала вся країна і це стало безапеляційним прецедентом. Бо непокаране зло завжди призводить до його розмноження».

Волонтери почали пошук нового житла для евакуйованої родини, адже «залишатися у Добрянці не можна».

«Люди гинуть у Краматорську, Дружківці, Костянтинівці, Родинському… Всюди, звідки їм немає куди їхати, якщо вони колись когось спасли від голодної смерті та приручили.

Тому що там, у тилу, за 1000 кілометрів від розбомбленого дому, на них чекають «прості люди», які просто не хочуть поруч жодних собак, а їхні власні сидять на метрових ланцюгах, і в кожному дворі – не 34 стерилізовані та вакциновані кішки, а мінірозплідник з десятка котів, що розмножуються непомітно для навколишніх. Бо їх топлять у Русаві чи Дністрі. Або закопують».

Звісно, не дуже комфортно мати таку репутацію вінницькому селу. Особливо після всього доброго, що громада Вінниччини зробила для переселенців за три з половиною роки війни. Але маємо те, що маємо. А маємо, на жаль, громадянську та службову безвідповідальність посадовців, яка підбурює стривожених війною людей. Маємо дві владних ланки, які цю безвідповідальність дублюють за рахунок наших податків. Для чого староста села і голова громади, коли елементарне побутове питання старостинської компетенції має вирішувати очільник районної ОВА?

Не здивуюся, якщо до вирішення долі «собачих сердець» із Добрянки долучиться і Вінниця, і Київ. Треба ж «охопити роботою» всю чиновницьку багатотисячну армію.

Коли верстався номер, колега з Ямпільщини повідомив, що після того, як переселенки цих кілька ночей переспали на підлозі, їх забирають в Полтаву.

Тепер із заболеними артритами, собаками та котами їх знову чекає далека дорога. Ближче до фронту. А що місцеве начальство? Нічого, змило голову. Бо навіть без нього приймалося рішення про переїзд з Вінниччини. Щоправда, не за три, а за п’ять днів…

Анатолій Жучинський

Від редакції. Слідкуємо за інформацією. Готові вислухати думку усіх причетних до конфлікту в Добрянці.