У неділю провели  акцію пам’яті, присвячену другим роковинам загибелі Михайла Мовчана та Юрія Дятлюка.

Акція-пам’ять: автопробіг у Вінниці

У Вінниці 2 серпня відбувся пам’ятний автопробіг, присвячений захисникам України та підтримці полонених і зниклих безвісти. Акція приурочена до других роковин загибелі воїнів — Михайла “Мірчі” Мовчана та Юрія “Дяка” Дятлюка  (!).

Близько п’ятидесяти автомобілів вирушили у колону містом — вулицями Хмельницьке шосе, Юності, Пирогова, Соборною та Батозькою. На авто прикріпили портрети солдатів, прапори, символіку України та згадку інших захисників, які ще не повернулися додому  (!).

Хвилина мовчання 3 серпня

Наступного дня, 3 серпня, у центрі Вінниці відбулася коротка акція — хвилина мовчання, під час якої вшанували пам’ять Михайла та Юрія. Подія тривала поруч із Центральною архітектурною аркою і була організована ГО «Вшануй» у день їхньої загибелі  (!).

Хто такі «Мірча» та «Дяк»?

Михайло «Мірча» Мовчан

Родом із села Жигалівка Вінницької області, 24 роки. Навчався у Вінницькому коледжі, займався спортом. Певний час працював у Німеччині.

У 2019 році уклав контракт з Нацгвардією і проходив службу в АТО/ООС. Перейшов  у 14-ту штурмову бригаду «Червона Калина» після ракетного обстрілу Вінниці, внаслідок якого загинула його двоюрідна сестра Катерина Гула.

Загинув 3 серпня 2023 року в селі Роботине Запорізької області під час бойового завдання. Указом Президента 2024 року посмертно удостоєний ордена «За мужність» III ступеня. У рідному селі встановлено меморіальну дошку  (!).

Юрій «Дяк» Дятлюк

34 роки, родом із села Крикливець що на Вінниччині. Закінчив Вінницький національний технічний університет, організатор футбольної команди «Хімік» на місцевих турнірах .

Не маючи військового досвіду, добровільно долучився до захисту України. Старший сапер 95-ї окремої десантно-штурмової бригади.

Загинув 3 серпня 2023 року під Мар’їнкою на Донеччині. Через кілька днів після зникнення, його матері за фактом повідомили про загибель. У родині його залишилися дружина Ольга та двоє дітей. Дружина принесла на акцію символічного зайчика, який  вивʼязаний вручну як оберіг: він був поруч із чоловіком у останню ніч, і донечка продовжує носити його з собою як пам’ять про батька.