Справжньою сенсацією стала заява голови департаменту Людмили Грабович на конкурсній комісії з відбору кадрів для Вінницької станції переливання крові про те, що депутат Вінницької облади Лариса Білозір… привласнила більше 30 історій хвороб дітей і досі не повертає…

Так вона відреагувала на запитання депутатів:

– Чому досі не розслідуване НП, яке виявили у обласній дитячій лікарні? Адже там зафіксували зараженими гепатитом «В»і «С» 36 дітей, хворих до цього на онко.

Як відомо, під час цих подій Василь Паненко, головний лікар Вінницької обласної дитячої лікарні, заявив, що інфікували дітей, ймовірніше за все, через кров. Вона ж була доставлена в лікарню із Вінницької обласної станції переливання крові.

Але Людмила Грабович вже на засіданні наполягла на тому, що ніяких висновків у комісії немає, бо діти могли інфікуватись будь-де, де вони лікувались. Але як тільки Лариса Білозір поверне ці справи – тут же комісія департаменту охорони здоров’я ОДА запрацює та зробить свої висновки.

Чесно кажучи, фігурування в цьому скандалі Лариси Білозір, депутата Вінницької облради, доньки нардепа Миколи Кучера та невістки нардепа Оксани Білозір, викликало велике подивування. Як мала доступ депутат від БПП, голова комісії, до цих службових справ, що мають зберігатись у лікарні?

Ось як вона прокоментувала ситуацію та звинувачення на свою адресу:

– Ще до того, як в 2015 році стала депутатом, я очолювала фонд допомоги онкохворим дітям. Сім років займалася їхніми проблемами. Коли стала депутатом обласної ради, батьки онкохворих дітей (їх на той час було дев’ятеро) звернулися до мене і розповіли, що їхніх дітей заразили гепатитом С і В. Відповідно, надали мені всі документи, причому у мене є всі заяви, де вони до мене звертаються, додають документи і дозволяють представляти їхні інтереси.

Тоді виник великий скандал. Головний лікар обласної дитячої лікарні звинувачував обласну станцію переливання крові. У мене є висновок комісії, що на Вінниччині заразили гепатитом 35 дітей і 30 відсотків з них не мали переливання крові, тобто їх заразили хірургічним шляхом. Крайнього не знайшли, винного теж немає, так само як і доказів. У мене дійсно є ці документи, і я готова їх показати, для того, щоб провести службове розслідування.

Більше того, на початку цього року ми робили прийоми в шести районах Вінниччини. І з’ясувалося, що всі діти, котрі лікувалися в обласній дитячій лікарні, були вражені гепатитом. Тоді за мого сприяння та небайдужих колег були закуплені потрібні препарати. І лікарі знали, що багато дітей заражаються гепатитом. Найцікавіше те, що жодного з цих дітей не вдалося вилікувати тут. Лікарі знаходять різні причини: що ліки такі не в реєстрі, то їх немає, то вони не внесені до протоколу лікування, хоча за кордоном вже давно дітей з гепатитом В і С виліковують. А у нас Ірина Парфенюк з Гайсина вже померла. Тут її довели до жахливого стану, і коли дівчинку вдалося відправити за кордон на лікування, то в неї «виліз» гепатит В, і ми його лікували за 60 тисяч євро. А потім у неї з’явився гепатит С. Дитину лікували півтора року, держава і ми витратили шалені кошти, але дитина померла. Її привезли у цинковій труні з Німеччини.

Інша дівчинка, котрій на лікування виділили 200 тисяч з обласного бюджету після мого звернення, лікувалася 2 роки 8 місяців. Тільки минулого місяця вдалося її вилікувати. Причому не у Вінниці, а в Німеччині.

Так що я нічого не привласнювала, бо навіть фізично в тій лікарні не була. У мене є офіційні звернення батьків.

А винних медиків дійсно треба притягти до відповідальності.

Олександра УЛЯНИЧ