– Дівчатка вісім місяців виховуються у нашому центрі. Світланці 16 років, Марині — 14. Обох не балувало життя. У Марини є ще семеро братів та сестер. А найстарша її сестра теж вже виховує двох дітей. Обидві — дівчатка з характером. Особливо Марина. У нас їм живеться добре, — згадує керівник центру Любов Главацька. — Світлана навчається у профтехучилищі в Комаргороді, Марина закінчує у нас дев’ять класів. Хоче вступити до училища у Вінниці. Але ж це підлітки… Кров бурлить, серце горить! Хочеться пригод! І, як ми дізнались згодом, у соцмережах Світлана та Марина познайомились із хлопцями з села Юрківки Тульчинського району.

Це десь 35 кілометрів від нас. Юнаки першими приїхали в гості до нових знайомих. Бо тоді увечері напередодні вихідних усі наші вихованці, хлопчики та дівчатка — від найменших до найстарших — катались на велосипедах. Є визначений маршрут по місту, стадіон тощо. Під наглядом наших вихователів. Були там Марина зі Світланою. Втім, вони відхилились від групи та поїхали. І, як згодом ми дізнались, на них вже чекали їхні нові друзі. Це сталось близько 16 години.

Увечері дівчатка не повернулись до центру. Їхні телефони були вимкнені. Тож неабияк стурбовані вихованці та вихователі забили на сполох…

Ми їх шукали. Я, викладачі, наші вихованці. Обстежили усю Вапнярку — крамниці, розважальні заклади, залізничний вокзал, автозаправки… Питали у людей — чи хто не бачив підлітків. Далі поїхали по селах району. Камери відеоспостереження на одній з автозаправок таки зафіксували дівчаток, які на велосипедах заїхали туди. Із компанією друзів… Та й поїхали шляхом, що вів у напрямку Тульчинського району. Телефони Світлани та Марини були поза зоною. Втім, час від часу вони з’являлись у мережі, але коли ми телефонували, ніхто вже не брав слухавку. І у соцмережі так само заходили. Тож ми вимушені вже були звернутись до служби у справах дітей та поліції…

– На пошуки дітей по тривозі зібрали особовий склад могилів-подільської, томашпільської, Крижопільської, піщанської та ямпільської поліції, розгорнуто роботу оперативного штабу. На допомогу виїхали представники відділу ювенальної превенції та управління карного розшуку області. Всього дітей шукали понад 100 поліцейських та небайдужих громадян, — розповіли у прес-службі обласної поліції. — Орієнтування розіслали по всій області. Поліцейські відпрацьовували коло друзів і знайомих дівчат та їхніх близьких родичів.

– За добу пошуків дівчаток знайшли у Юрківці у нових друзів. Таки дівчатка доїхали на велосипедах туди. Вони гостювали у хлопців — у хаті на обійсті одного з них. Бабуся юнака готувала дітям їсти. Відпочивали і зовсім не турбувались, що їх шукають. Але, наскільки нам та поліції відомо, непристойних речей дівчата та їхні друзі не робили, — каже Любов Главацька. — Дівчаток повернули до нашого центру. А от їхні велосипеди так і лишились у Юрківці. Десь вже маємо їхати забрати їх. Ми та правоохоронці провели зі Світланою та Мариною виховну бесіду. Дівчатка пообіцяли більше нікуди не тікати та попросили вибачення! Нині ми прискіпливо наглядаємо за ними. У обох екзамени на носі. Та головне, що ця пригода закінчилась добре!

За даними прес-служби обласної поліції, з початку року на Вінниччині зникли 103 дитини. 102 маленьких втікачів вже знайшли. Основні причини таких мандрів — непорозуміння дітей з батьками, їхні бажання самостійного дорослого життя та розваг із товаришами. Ще розшукують 16-річну Сніжану Дубакову з Немирова. Дівчина у січні пішла з до-дому. Досі її немає.