Схилилося небо над самим порогом.
І стогне, як зранений звір, уночі.
Когось омиває в останню дорогу
Сльозами холодних осінніх дощів.
Блистить позолота в багрянці заграви.
Букетик ромашок у мами в руці…
А вітер гуляє Алеями Слави
І ніжно цілує портрети бійців.
Анатолій Жучинський
