Московські священники в нього не візьмуть жодної труни. Ба більше, вони своїм прихожанам казатимуть, що хто в отця Василя візьме труну, той буде проклятий і я того не відспіваю. “Ви мене запрошуєте на голод”. І він каже правду».
Цю історію нам розповів секретар Одеської єпархії Православної церкви України Теодор Оробець. За його словами, таку відповідь він отримав, коли переконував україномовного отця Василя родом із Тернопільщини перейти з УПЦ МП до ПЦУ.
За словами Оробця, рішення про перехід часто визначають не лише політичні чи релігійні переконання, а й фінансова залежність або особиста лояльність.
Для родини отця Василя перехід означав би не лише конфлікт із церковним середовищем, а й удар по заробітку. Його син займається похоронним бізнесом і є монополістом у своєму районі, що охоплює близько трьох десятків сіл. У цих селах служать 17 священників — усі з Московського патріархату.
Ще одна причина, за словами Теодора Оробця, — страх втратити храм.
Зазвичай храм належить громаді, і під час зміни юрисдикції майно переходить разом із нею. На Одещині, за словами Оробця, нині кожен другий храм належить не громаді, а єпархії. Тому вихід з-під крила Московського патріархату і для священника, і для парафіян часто означає втрату самої церкви.
Цю схему, каже він, роками вибудовували через міські та обласні ради, куди під різними партійними прапорами заходили священники. Так крок за кроком храми переходили у власність Московського патріархату.
Коли держава почала обмежувати діяльність УПЦ МП і виникли проблеми з реєстрами, частину майна, каже Оробець, почали переписувати на фізичних осіб. Наприклад, у Біляївській громаді шість ділянок під храмом передали Олексію Саввіну — це світське ім’я митрополита Агафангела, одного з найвпливовіших і водночас найбільш проросійських ієрархів УПЦ МП.
У 2025 році виповнилося 50 років відтоді, як Агафангел перебуває на посаді митрополита Одеського. Привітати його приїхало близько двох сотень священників. І, за словами Оробця, поки Агафангел керує в області, священники, яких він рукопоклав, залишатимуться йому вірними:
«Більшість із них йому вдячні. Той попав на маленьке село, маленький прихід, йому владика дав потім більший. Тому допоміг дитину у ВНЗ влаштувати, домовившись, наприклад, із директором юридичної академії. У них там близькі стосунки з ректором були, ми всі це знаємо. А ще якимось чином приміщення гуртожитку стало церковним, і зараз цілий гуртожиток заселений сім’ями священників, які служать в Одесі й в Одеському районі…».
Чому священники роками залишаються в УПЦ МП — попри російсько-українську війну, тиск держави й очевидну токсичність цієї системи, — розповідаємо тут: https://texty.org.ua/articles/117235/sprobuj-rabstvo-tobi-spodobayetsya-chomu-svyashchennyky-ne-jdut-z-upc-mp/
На світлині протоієрей Теодор Оробець, фото з сайту Культурометр Одеса, автор Олег Май
