А її батько збирає із дня поховання довідки, щоб отримати допомогу та виїхати з України

При житті він її знати не хотів. Чоловік доньки-розвідниці, якого ми не знаємо, і вона була з ним у шлюбі тиждень також. Невже моя донька мала заплатити своїм життям і кров’ю, щоб вони на ці кошти виїхали з України і пропивала їх у барах та кричали «Слава Україні» там, як сотні тисяч ухилянтів, яких ми бачимо тут, в Європі? — каже вбита горем мати доньки, котра віддала життя за Україну у 20 років.

Нещодавно Ангеліна Мартинюк загинула за Україну у 20 років. Ангеліна виїхала до Євросоюзу з мамою та іншими п’ятьма братами й сестрами ще дитиною. Але вже звідти приїхала, із Євросоюзу, і пішла у 18 років добровольцем на фронт. Останній бій прийняла під Покровськом. Дівчину привезли у село, де вона народилась. Там з почестями похоронили. Але шокуючі подробиці з того, що відбувається далі, журналістам розповіла її мама Марина, яка звернулась до редакції.

– Я на заробітки у Євросоюз із України виїхала давно. Забрала сюди дітей — що таке ставити на ноги їх, п’ятеро, думаю, знає кожен. Мріяла, щоб вони росли, маючи все необхідне. Коли Ангеліна виросла, вже йшла війна в Україні. Вона мала товариша з України, і вони вирішили їхати, щоб воювати. Я благала її не робити цього, бо ж бачила, скільки чоловіків втекли з України і ось тут, за кордоном, не вилазять із барів і кабаків. Чого гріха таїти, в основному сидять на допомозі європейців у барах і не працюють.

Недалеко від них втік і її батько Петро, бо ж має мобілізаційний вік, але чомусь досі не воює.

Він змалечку не брав ніякої участі в житті Ангеліни, не знав, як вона росте і чого потребує.

У 2018 році його брат, який працює у місцевій адміністрації, підозрюю, що допоміг сфальшувати довідку, що неповнолітня Ангеліна та її брати не потребують аліментів. І що я, мовляв, відмовилась він них. Але я цього не робила.

Що відчула я, коли мою 20-літню донечку, понівечену ворожою ракетою, привезли у село і хоронили — вам не передати.

У день, коли хоронили мою донечку Ангеліну, зібралось все село. Казали слова подяки. Бо ж молода дівчина приїхала з-за кордону і віддала найдорожче — життя — за Україну, в якій вона вже навіть не жила, як і її брати і сестри, а лише народилась.

Але уявіть, як до мого великого горя, нашої родини додався ще й шок — бо у день похорону її батько, стверджували очевидці, бігав по адміністраціях і готував документи, щоб його звільнили від призову через смерть його доньки. Доньки, яку він при житті і бачити не бажав.

Він ще й мені, вбитій таким горем матері, сміється в обличчя — мовляв, я все «порішаю» і ти нічого не доб’єшся, бо його брат Микола працює у місцевій адміністрації. Зрозуміло, що, крім ухилення від мобілізації, він претендуватиме і на виплату, яку Ангеліна заробила для нього своєю смертю.

Але це ще не все. Під час похорону я дізналась, що моя донька за чотири дні до смерті нібито вийшла заміж за не відомого нам чоловіка.

У нас є підозри, що цей шлюб фальшивий. І тепер той по документах чоловік, який прожив з нею менше тижня, начебто також готує документи на демобілізацію і на виплати, які мають отримати найближчі родичі після смерті захисниці.

Я бачу, скільки ухилянтів-чоловіків, які б мали захищати Україну, щоденно прибувають і прибувають до Європи. Невже органи влади України дозволять ще і цим чоловікам нажитись на смерті моєї донечки -добровольця, яка не ховалась, як її батько, а приїхала із Європи і пішла служити в ЗСУ добровільно у 18 років. То що, виходить, вона, вбита, буде лежати в могилі, а ці чоловіки, що хочуть нажитись на її крові і смерті, отримають кошти, довідки, що вона загинула — отже, їм вже не треба воювати і можна спокійно виїздити з України.

То мені, матері героїні України, що виростила її, як і п’ятеро інших своїх дітей, ще і їх чекати тут, у Європі? Щоб і вони за кошти, за які моя люба донечка Ангеліна розплатилась своєю кров’ю і життям, пропивали їх тут у барах і кричали «Слава Україні»?

Я прошу почути мене, бо Україна зараз як ніколи потребує здорових чоловіків для її захисту. Недалеко і Європа. І ми розуміємо, що якщо впаде Україна, то наступні ми. Тому прошу почути мене і спрямувати цих чоловіків на фронт.

Нехай стануть гідними подвигу добровольця, командира розвідувального відділення 155 бригади ЗСУ Ангеліни Мартинюк, яка віддала життя за Україну. Так буде справедливіше як для неї, так і усіх.

Ангеліна Мартинюк, розвідниця, 20-річна військовослужбовиця, загинула 26 липня біля Покровська під час виконання бойового завдання зі стримування російської агресії. Люди відгукуються із вдячністю й гордістю за героїню:

«Молода, ніжна, сильна. Вона могла любити, мріяти, жити, але обрала шлях служіння…»

Та попри ці дуже виразні емоції й повагу бачимо і виклик для суспільства та ТЦК. Чи допустимо, що смерть героїні стане перепусткою до життя, спрощеного і невідповідального, для тих, хто мав би пам’ятати, захищати і виховувати?

Тетяна Квасюк

Від редакції: просимо правоохоронні органи перевірити правдивість документів щодо «фальшивого шлюбу» та аліментів — звернення матері. Розглянути в правовому полі питання компенсацій і виїзду батька й чоловіка з України — чи є підстави. Усвідомити: підтримка живих — найвища шана тим, хто віддав життя за Україну.

Всі дані — у редакції.

Просимо вважати цю публікацію як офіційний запит до правоохоронних органів.

Готові вислухати інші точки зору.