Вінниця попрощалася із 28-річним захисником України Денисом Цимбалюком.
Воїн дев’ять років служив у війську, пройшов АТО/ООС і повномасштабну війну. Загинув 25 вересня у бою біля Покровська Донецької області.
Денис народився 19 січня 1997 року. Після закінчення ліцею №8 вступив до війська. З 2015 року служив у складі 10-ї окремої гірськоштурмової бригади “Едельвейс”, брав участь в АТО/ООС. На початку повномасштабного вторгнення приєднався до 79-ї окремої десантно-штурмової Таврійської бригади, де був оператором звукометричної розвідки.
Загинув 25 вересня поблизу Покровська на Донеччині.
За словами матері Людмили, син із дитинства мріяв бути військовим. Він займався спортом — плаванням, дзюдо, боксом та рукопашним боєм, де здобував призові місця. Під час служби неодноразово отримував поранення, але завжди повертався до побратимів.
У воїна залишилися батьки, тітка Оксана та дворічний син Давід.
Вінниця провела у вічність полеглого захисника України Владислава Шикіра.
Молодий хлопець був справжнім патріотом із палким серцем. Навесні цього року Владислав став до лав військової частини 3008 Національної гвардії України. Був стрільцем-санітаром. Поміж добровольців виконував бойові завдання на Покровському напрямку. Свій останній бій прийняв 22 вересня поблизу міста Лиман. Воїну навічно залишилося 26 років.
Народився Владислав Шикір 20 березня 1999 року у Вінниці. Після навчання у ліцеї №34 закінчив Білоцерківський національний аграрний університет – факультет ветеринарної медицини.
Вінниця попрощалася із полеглим воїном Богданом Волошиним – Скіфом.
На фронті молодший сержант із позивним “Скіф” командував гранатометним взводом роти вогневої підтримки.
Богдан Волошин зустрів початок повномасштабного вторгнення, перебуваючи на службі за контрактом у Національній гвардії України. Від перших днів війни приєднався до 14-ї бригади оперативного призначення імені Івана Богуна “Червона калина”. Брав участь у боях під Спірним, Роботином і Вербовим. Після поранення повернувся на службу.
За час служби нагороджений медалями “За доблесть”, “За оборону України”, а також відзнакою Головнокомандувача ЗСУ “Срібний хрест”, яку отримав за день до загибелі. Богдан Волошин загинув 23 вересня під час виконання бойового завдання поблизу Добропілля Покровського району. Йому було 30 років.
Народився 14 серпня 1995 року в селі Макариха Кропивницького району. Дитинство та шкільні роки провів у селі Літинка Вінницької області. Вищу освіту здобув у Києві за спеціальністю “право”. Проходив строкову службу в армії, після чого приєднався до Національної гвардії України.
У Богдана залишилися дружина та донька, батьки і брат, який нині також служить у лавах Збройних сил України.
Вінницька громада попрощалася із полеглими захисниками Сергієм Вознюком та Віталієм Артюхом.
Сергій Вознюк народився 9 січня 1978 у селі Вахнівка Вінницького району. Він мав прізвище Перевертень, втім, після одруження замінив його на прізвище дружини. Чоловік із відзнакою закінчив школу, здобув освіту на факультеті філології за спеціальністю “Українська мова та література” у Вінницькому державному педагогічному університеті ім. М. Коцюбинського.
Після служби в армії працював у Вінниці на газозаправній станції: спочатку — оператором, згодом — директором. З дружиною Сергій розлучився, втім, підтримував своїх двох доньок.
Чоловік добровольцем пішов захищати Україну. Понад два роки воював у лавах 144 окремої механізованої бригади, був головним сержантом медичної роти. Брав участь у боях на Чернігівщині та Покровському напрямку Донеччини.
Загинув воїн при виконанні службового завдання 21 вересня внаслідок ДТП поблизу Хмельницького. Поховають захисника у рідній Вахнівці.
Віталій Артюх народився у Вінниці 21 січня 1989 року. Після навчання у школі №31 закінчив Вище професійне училище №11 за спеціальністю “Слюсар-електрик з ремонту електроустаткування”. У цивільному житті свої вміння застосовував у різних сферах.
Україну чоловік пішов захищати торік у листопаді. З позивним “Десна” воював у складі 120 окремої бригади Сил територіальної оборони ЗСУ.
У званні молодшого сержанта командував стрілецьким відділенням стрілецького взводу. Виконував завдання на одному із найактивніших напрямків зіткнення із ворогом — поблизу Ізюма на Харківщині. За свій бойовий шлях двічі зазнавав поранень. Востаннє — 20 червня. Відтоді проходив лікування, очікував на операцію з видалення осколка. На жаль, у цей час отримав травмування, яке виявилося смертельним. Помер 36-річний воїн 20 вересня 2025 р.
У Гніванській громаді страшні новини: в боях за Україну загинув Товкань Юрій Сергійович.
Він народився 2 листопада 1986 року в селі Могилівка. Початкові класи відвідував у селі Василівка Тиврівського району, згодом продовжив навчання у Могилівській школі. Після закінчення навчання одразу пішов працювати на будівництві в місті Астрахань. У 2014 році повернувся до рідного села. Працював у селі Селище на зернотоку, а також підробляв на будівельних роботах.
На початку 2024 року Юрія Сергійовича було мобілізовано. 26 листопада 2024 року поблизу населеного пункту Пушкіне Донецької області під час переміщення підрозділу солдат 2-го гранатометного відділення гранатометного взводу РВП військової частини А2896 Товкань Юрій Сергійович зник безвісти. Згодом тіло захисника було ідентифіковано за допомогою ДНК.
У Героя залишилися мати, сестра та племінники.
У Гайсинській громаді повідомили, що 27 вересня 2025 року обірвалося життя ветерана війни в Афганістані, учасника бойових дій в АТО, поважного гайсинчанина – Леоніда Івановича Шутила, 13.04.1955 року народження.
Знову у Гайсині палає свіча скорботи…
З великим смутком повідомляємо про раптову непоправну смерть нашого земляка, гайсинчанина, відважного бійця, майстер – сержанта 120 бригади ТРо – Миколи Олександровича Фомика, 21.05.1979 року народження.
27 вересня 2025 року підступна хвороба раптово обірвала життя військовослужбовця під час виконання обов’язків військової служби.
Микола Фомик у перший день повномасштабного вторгнення добровольцем пішов у лави тероборони, а також в числі перших у складі збірного батальйону Тро Вінницької області, влітку 2022 року відправився у зону бойових дій на Донеччину під Богородичне, а згодом брав участь у деокупації Харківської області.
Уся Михайлівка проводжала спочилого солдата Юрія Гнатенка.
Юрій Олександрович народився 5 травня 1989 року у селі Михайлівка. Зростав у багатодітній родині. З дитинства працьовитий, відповідальний, люблячий син і брат.
Навчався у сільській школі, згодом здобув професію газоелектрозварювальника в Немирівському ПТУ. Відслужив строкову службу.
Після повернення додому розпочав свій трудовий шлях у місцевому колгоспі. Згодом влаштувався на Гайсинський хлібзавод. Деякий час працював на птахофабриці МХП. Свою долю зустрів на Одещині, одружився. Мав плани на майбутнє. Все зруйнувала війна.
2 жовтня 2023 року Юрій Олександрович став на захист рідної землі.
19 квітня 2024 року поблизу населеного пункту Очеретине Покровського району Донецької області стрілець – санітар 4 штурмового відділення взводу 1 штурмової роти батальйону в/ч А 4862 Юрій Олександрович прийняв свій останній бій. З того часу вважався зниклим безвісти.
І лише 16 вересня 2025 року після довгих місяців надії та сподівань родині надійшла звістка – постанова про встановлення його особи за результатами ДНК.
У героя залишилися дружина, батько, матір.
Сумна звістка знову огорнула Оратівську селищну територіальну громаду.
У глибокій скорботі повідомляємо, що Оратівщина втратила ще одного свого Героя, старшого солдата Олександра Анатолійовича Романюка, 05.12.1996 року народження, жителя села Підвисоке. Загинув захисник при виконанні бойового завдання, мужньо виконуючи військовий обов’язок, 19 вересня у районі населеного пункту Дорожнє Донецької області.
Знову чорна звістка докотилася із фронтових рубежів…
25 вересня, у жорстокій війні з російським агресором, загинув житель селища Турбів – Данилевич Максим Олександрович.
Обірвалося молоде життя командира взводу БПЛА, старшого лейтенанта в районі ведення бойових дій біля Сумської області. Тепер Герою назавжди 24…
Козятинську громаду сколихнула лиха звістка…
У бою загинув Літвінчук Андрій Юрійович, 1985 р.н.
Андрій Юрійович народився 1 жовтня 1985 року в Молдові. Саме туди направили батьків працювати після інституту, хоча родом вони із Житомирщини. Вже в 90-х повернулися в Україну та почали все з нуля. Андрій у 7-й клас пішов вже в Козятині, в школу №3. Після школи навчався і закінчив училище.
18 червня 2024 року пішов до військкомату і став до лав ЗСУ. Захищав Херсонщину. 19 вересня 2025 року на правому березі Дніпра, в районі Нижньодніпровського національного природного парку, Херсонської області – матрос, майстер – номер обслуги 2-го мінометного взводу мінометної батареї 1-го батальйону берегової оборони військової частини А 7053, внаслідок удару FPV-дрону, Літвінчук Андрій Юрійович загинув.
І знову страшна звістка. Виконуючи свій військовий обовʼязок, у бою за Україну загинув Ясінський Юрій Леонідович, 1994 р.н.
Юрій Леонідович народився 6 серпня 1994 року в місті Козятин. Навчався у ліцеї №3, де закінчив 9 класів. Юрій закінчив залізничне училище за фахом “помічник машиніста”. Працював у локомотивному депо за спеціальністю і паралельно навчався у Київському університеті залізничного транспорту.
24 березня 2023 року був призваний до Збройних сил. Навчався у Великій Британії, після цього брав участь у бойових діях біля населеного пункту Кринки Херсонської області. Отримав поранення і важку контузію. Після лікування повернувся у стрій. Потім Покровський напрямок. Півтора року запеклих боїв і випробувань. Пройшов офіцерські курси і отримав звання “молодший лейтенант”. Він був справжнім командиром. Навіть у відпустці був на зв’язку з побратимами.
19 вересня 2025 року молодший лейтенант Ясінський Юрій Леонідович, офіцер групи об’єднаної вогневої підтримки 2-го батальйону морської піхоти військової частини А4765, відданий військовій присязі на вірність українському народу, під час виконання обов’язків військової служби біля населеного пункту Криворіжжя Покровського району Донецької області загинув.
Калинівщина у скорботі: на війні загинув Олександр Ткачук.
28 вересня 2025 року Калинівщина втратила ще одного захисника… Під час виконання бойового завдання, внаслідок ураження ворожим FPV-дроном, загинув Ткачук Олександр Анатолійович. Йому було лише 26 років.
Олександр народився 29 липня 1999 року в Калинівці. Дитинство провів у селі Бережани, де ходив до школи, а згодом навчався у ДНЗ «Професійно-технічне училище №21», здобувши фах механіка-водія сільськогосподарської техніки.
У 2019 році юнак був мобілізований на строкову службу, після якої підписав контракт із Національною гвардією України. До повномасштабного вторгнення працював продавцем у будівельному магазині.
У Героя залишилися батьки, дружина та дві сестри.
Поховали Олександра у рідній Калинівці.
Від тяжких поранень помер житель Калинівської громади Тарас Пучковський.
26 вересня 2025 року перестало битися серце жителя Калинівки Пучковського Тараса Зіновійовича.
Тарас Пучковський під час виконання бойового завдання зазнав поранень унаслідок мінометного обстрілу та ураження ворожим FPV-дроном поблизу одного з населених пунктів Покровського району. Отримавши тяжкі травми, він понад місяць мужньо боровся за життя у медичному закладі, проте, на жаль, 26 вересня 2025 року помер.
Тарас Пучковський народився 7 лютого 1989 року в селі Соболівка Теплицького району, де провів дитинство і навчався у місцевій школі. У 2009 році закінчив Європейський університет фінансів, інформаційних систем, менеджменту та бізнесу за спеціальністю «Менеджмент зовнішньоекономічної діяльності». Працював менеджером з продажу у ТОВ «Агромаш-Калина» у Калинівці.
У свій день народження, 7 лютого 2023 року, він добровільно став на захист Батьківщини у складі Національної гвардії України.
У полеглого Героя залишилися дружина, син, дві донечки, брат і батько.
Поховали Тараса Пучковського у місті Калинівка на центральному кладовищі.
У Калинівці поховали загиблого захисника Олексія Русінова.
Підтвердився факт загибелі українського захисника Олексія Русінова, який рік і чотири місяці вважався безвісти зниклим.
Народився Олексій Русінов 29 січня 1991 року у Києві. Навчався у гімназії №178 м.Київ, а потім – у Національному будівельному університеті за спеціальністю “міське будівництво”.
На захист Вітчизни юнака призвали у березні 2022 року. Із травня 2024 року Олексій Русінов вважався безвісти зниклим. Згідно з постановою про ідентифікацію особи слідчого управління Головного управління поліції у Житомирській області від 18.09.2025 року вважається таким, що загинув під час виконання військового обов’язку.
У Героя залишилися батько, тітка та двоюрідні сестри.
Дашівська громада зустріла «на щиті» захисника України – Семенюка Олександра Миколайовича, який загинув 14 травня 2024 року і до цього часу вважався зниклим безвісти.
Жителі Станіславчицької громади провели в останню земну дорогу відважного Воїна, вірного сина України – Пісоцького Сергія Миколайовича, солдата, військовослужбовця військової частини А0536.
Під час виконання обов’язків із захисту Батьківщини поблизу Серебрянського лісу Кремінського району Луганської області 28 листопада 2024 року під час бойових дій загинув солдат Пісоцький Сергій Миколайович, 11.04.1970 р.н., уродженець с.Урожайне Великоновосілківського району Донецької області. Кулеметник 1 відділення охорони взводу охорони роти забезпечення боєприпасами батальйону матеріального забезпечення військової частини А0536.
Тростянеччина в жалобі…
Майже рік родина, друзі та громада чекали на звістку про долю відважного захисника — Євгенія Васильовича Ященка з села Савинці.
На превеликий жаль, справдилися найгірші побоювання. 5 листопада 2024 року, мужньо виконуючи бойове завдання, солдат Євгеній Ященко, стрілець 1-го відділення 3-го патрульного взводу 7-ї патрульної роти 3-го патрульного батальйону в/ч 3030 Національної гвардії України, загинув у бою поблизу н.п. Селидове Покровського району Донецької області.
Йому було лише 24…
Його сім’я — справжня родина захисників. Батько, Василь Миколайович, — учасник АТО і з перших днів повномасштабної війни воює у лавах Збройних сил України. Брат Віктор також став на захист Батьківщини, був тяжко поранений у бою та є ветераном війни.
Життя, віддане за Україну.
17 вересня 2025 року, внаслідок потрапляння ворожого FPV-дрона біля населеного пункту Зміївка Херсонської області загинув житель села Уладівка – Бурлачук Олександр Валентинович.
Тульчинська громада повідомила, що 28 вересня 2025 року передчасно обірвалося життя захисника — Задорожного Володимира Миколайовича, жителя села Крищинці.
Володимир народився 17 квітня 1979 року у смт Піщанка. Закінчив 9 класів Піщанської загальноосвітньої школи, згодом навчався у Тульчинському технікумі ветеринарної медицини.
На початку повномасштабного вторгнення Володимир залишив закордон, щоб повернутися на Батьківщину і стати до лав Збройних сил України. Добровольцем він став на захист рідної землі.
Служив у лавах ЗСУ як водій-слюсар. За вірну службу був відзначений “Золотим Хрестом” та подякою за сумлінну службу.
Трагічна новина прийшла в село Подільське Тульчинської громади.
Загинув Рак Владислав Сергійович, 13 січня 1991 року народження.
Владислав був призваний на військову службу по мобілізації 24 лютого 2022 року Білоцерківським РТЦК та СП.
Під час виконання одного із бойових завдань, пов’язаних із захистом Батьківщини, поблизу населеного пункту Берхівка Бахмутського району Донецької області захисник зник безвісти.
Із 1 липня 2023 року сім’я жила надією.
Проте загибель солдата Рака Владислава Сергійовича підтвердилась внаслідок передачі та репарації тіл (останків), що відбулась 11 червня 2025 року.
