Чому вже кілька років поспіль відбувається цей турнір, — тому що наш Максим сам був реконструктором. Для нього дуже важливо було, щоб такий повномасштабний турнір проходив у Вінниці. Це була його мрія. І після його загибелі ми вирішили втілити її в життя», — розповідає мати Героя Зоя Кузьменко.

Для друзів і побратимів Максима цей день —  символ того, що пам’ять може мати меч і щит, що честь і гідність — це не старовинні слова, а жива реальність.

Окрім лицарських змагань, відвідувачів чекали інтерактивні локації від Вінницького обласного краєзнавчого музею, тренінг із домедичної допомоги від Центру готовності цивільних, ярмарок шкільних виробів і хендмейду. Діти вчилися тримати тренувальні мечі, дорослі фотографувалися з реконструкторами, а навколо панувала доброзичлива середньовічна атмосфера.

Вона нагадувала про те, що справжній лицар — не лише воїн у броні, а той, хто стоїть за правду, свободу і любов до своєї землі. Таким був Максим.

Максим Шимко загинув за свободу свого народу

Лицарський турнір його імені став доброю традицією, яка нагадує: сила, честь і свобода — це не сторінки минулого, а жива історія сучасності. Бо тут вже зібралися сотні однодумців та послідовників Героя України.