Світлана підкорила глядачів та представників журі піснею про Україну Наталі Бучинської «Я у тебе одна!»

Дівчина віджалась найбільше з-поміж конкурсанток — 43 рази. До речі, сама Світлана родом з Хмільника. Виступала під номером 13. Але для неї цифра стала щасливою!

– З дитинства творчість жила у мені. Бо ще зі школи я танцювала, малювала. Брала участь у різноманітних творчих конкурсах. Співала у шкільному хорі. Дуже полюбляю готувати кулінарні смаколики, — розповіла нам старший солдат Світлана. — Коли навчалась у Бердичеві у медичному коледжі, то у конкурсі кращої за фахом виборола третє місце. Ось так по цеглинках склався фундамент успіху та досвіду, який допоміг мені зараз.

Я дуже вдячна командуванню Військово-медичного клінічного центру Центрального регіону, колегам — лікарям, медсестрам, усім, хто повірив в мене та дав мені цей шанс! Вони доклали також багато зусиль для моєї перемоги. Наша головна медсестра Ольга Бабкіна, яка стала переможницею минулого року, підтримувала мене і давала поради.

– Як Ви стали військовим медиком? Чи були на фронті?

– Після закінчення медичного коледжу працювала у лікарнях Хмільника, Вінниці. А коли у 2014 році почалась війна, без вагань пішла на службу. Минулого року була медсестрою у складі 59-го мобільного госпіталю нашого центру у місті Сєверодонецьку. Було, що за добу до нас привозили два десятки поранених бійців. Вдень і вночі! Яке щастя після складної операції бачити вдячні очі хлопців, які видужують, чути їхні щирі слова подяки.

Пам’ятаю, як до нас привезли важкопораненого воїна. Ми із колегами його врятували. І, як виявилось, його дружина, яка була на останньому місяці вагітності, не знала, що її коханий на фронті… Мовляв, він десь у відрядженні. А коли дізналась про біду, прилетіла до шпиталю! Справжнє кохання, що не зламають ані війна, ані біль, ані горе. Багато місцевих мешканців теж звертались за допомогою. Інколи 50 й більше осіб за добу. І навіть дивувались, що ми їх лікуємо безкоштовно.

Нині я проходжу службу у відділенні лікарсько-льотної експертизи ВМКЦ. Служба дуже відповідальна. На наших плечах здоров’я кожного українського військового льотчика!

– Вже у фіналі «Берегині в погонах-2018» Ви перевершили колег не лише теоретичною підготовкою, а й відмінною фізичною формою!

– Я знала, що за мене вболіватиме увесь Хмільник та район! Як я могла підвести батьків, рідних й близьких, вчителів, друзів? А я ж ще виступала під 13-м номером. Із фізичною підготовкою допоміг менший брат Олег. Він курсант Вінницького училища рятувальників, відмінний спортсмен. Чесно кажучи, ще рік тому я би навіть й кілька разів не віджалась.

До речі, плавати я навчилась за кілька тижнів до конкурсу. Коли дізналась про відповідний залік, ми із колегою — переможницею вінницького етапу Юлією Гуцал – наполегливо штурмували плавальний басейн! І я підкорила цю непросту висоту!