Минулого тижня прикордонний Могилів-Подільський приспустив національні прапори і всією громадою провів у останню путь фронтовика-земляка із позивним ЛОМ – Олександра Миколайовича Лук‘янчука. Як так сталось, що смерть знайшла добровольця на військовому полігоні розповів його бойовий побратим із 128-ї бригади.

– Ще 2 дні тому ми разом були на полігоні під Рівним, жартували і обговорювали спільні плани риболовлі на Дністрі! І тут цей страшний дзвінок від побратимів, що ЛОМ помер у шпиталі! Кажуть, Cаша згорів за пару годин від запалення легень… – розповів про раптову смерть АТОвця Олександра Лукֹ’янчука побратим Ігор Басюк. – Додому труну привезли напередодні, а дружина попросила щоб він востаннє переночував вдома… Із рідної хати в останню путь проводили його лише рідні та друзі, а в центрі Могилева біля пам’ятника Шевченку було людно… Із батальйону приїхало 15 хлопців, бо ЛОМ був для них як батько і старший брат! Скажу чесно, на цвинтарі від болю в серці вже бракувало слів… Одні сльози!

– Як так вийшло, що ЛОМ на фронті останніх 3 роки, а смерть його наздогнала у шпиталі?

– Він ніколи не скаржився на життя і здоров‘я… Болить – так болить! Переніс запалення легень на ногах, до лікарів не звернувся вчасно, думав пронесе… Я не можу словами передати те горе сина, батьків, дружини біля труни та бойових нагород ЛОМа, бо це щось за межею розуміння. Відспівала козака Київська українська православна церква…

– Виходить що вас познайомила війна?

– Так, бо ми обоє із Могилева-Подільського, він закінчив 1-у школу, мали купу спільних друзів, а зустрілись як земляки у наряді на передовій… ЛОМ фактично створив з нуля наш підрозділ аеророзвідки, але весь час рвався у бій та щодня думав про Перемогу і як він повернеться додому. Був дуже спокійним, відповідальним і все тягнув на своїх плечах… Тому хлопці під час прощання подякували батькам за такого 47-річного сина і стали на коліна перед його мамою…

– Чому його звали ЛОМ?

– Спершу думав, що за кремезну фігуру та козацький оселедець на голові… А виявилось, що це  перші літери його прізвища, ім‘я та по-батькові – Лук‘янчук Олександр Миколайович… Але для всіх він назавжди старшина ЛОМ – сильний і не зламний! Слава Герою…