За професією він механізатор, але роботи за спеціальністю не було, тому останні роки засолював м’ясо на м’ясокомбінаті в Тульчині. У 2015 році хлопця мобілізували й прикріпили до 14 бригади. Про те, що довелось пережити, згадувати він досі не може. Та якби не волонтери, не було б української армії.

Восени 2016 року внаслідок вибуху під час огляду території у районі Мар’їнки постраждало четверо українських бійців. Серед них найбільше постраждав Андрій. Кажуть, що саме він першим побачив вибухівку та прикрив собою товаришів. До тями герой прийшов у Дніпропетровському шпиталі. Ногу ампутували, інша була посічена осколками. Наш земляк втратив око та пошкодив внутрішні органи. Переніс складні операції.

Та, незважаючи на це все, Андрій не втрачає віри у світле майбутнє. Він знайшов кохання, допомагає побратимам на Сході як волонтер. А днями здійснив заповітну мрію — тандемний стрибок із парашутом у Одесі. Сталось це на спортивному аеродромі «Гідропорт». Трудяга Ан-2 за кілька хвилин набрав висоту 3 тисячі метрів, після чого досвідчені інстуктори з пристебнутими до них атовцями зробили крок у безодню. Все пройшло штатно, хлопці приземлилися задоволені і щасливі.

– Ми в силу своїх скромних можливостей намагаємося допомагати як нашій армії, так і колишнім бійцям, які перенесли важкі операції. На жаль, держава не займається належним чином реабілітацією колишніх воїнів, тому таким ось чином ми намагаємося відвернути їх від війни, відродити у них смак до нормального життя і надати їм своєрідні крила, завдяки яким вони зможуть випробувати почуття, добре знайомі пілотам, — розповів журналісту льотчик Вадим Громов.

Віталіна Володимирова