Так назвали школу угруповання шахраїв у Вінниці, щоб плодити ухилянтів
У разі успіху такі школи-невидимки мали виникнути по усій Україні. Отож, якою була схема?
Такий собі Євген, вникнувши у систему реєстрації приватних шкіл у державі, із спільницею Інною, директором школи, у минулому — активним політичним діячем, що балотувалась і у місцеві депутати, але не пройшла, створюють її на паперах. Розробляють статут, наймають приміщення, набирають штат. І реєструють.
З цими документами «школа для обдарованих дітей» отримує ліцензію від Міністерства освіти на діяльність…
Але стає невидимкою, бо штат, серед яких 25 чоловіків — педагогів призовного віку не мав на меті вчити учнів.
Тому до «Індиго» не набрали учнів. Зате набрали вчителів, готових заплатити, кажуть, по 5000 — 7000, а то і більше тисяч доларів за довідку про звільнення від мобілізації.
Коли з таких «вчителів» набрали штат, директор виписала на кожного довідку і їх «пачками» у її супроводі завозили до ТЦК.
Все робилось влітку, під час канікул, щоб ніхто не перевірив — є у закладі учні чи немає.
Але з першого вересня ця школа і не думала відкривати двері.
Зате перед організаторами схеми відкрились двері СІЗО…
Зрозуміло, що набрані педагоги «йдуть у відказ», мовляв, нічого не платили, йшли реально працювати. Але перш аніж «взяти» — велась оперативна робота і факти фіксувались й документувались…
Якщо чесно, то наші читачі, громадські активісти називають деякі середні та вищі навчальні заклади не менш корумпованими осередками, як МСЕК, бо ті фальшували довідки липових інвалідів, щоб звільнити від служби у Силах оборони країни, ці — строчать вчителів і викладачів, які отримують бронь, щоб не йти служити.
«Якби ви побачили, що робиться у нашому вузі! Раніше студентів навчала поважна професура, доценти, і на такі, не куплені, досягнення у науці потрібен був час, тому більшості викладачів було за 60. І це нормально сприймалось. Поважні науковці передавали досвід. А тепер кабінети наших ректорів і уповноважених від них осіб перетворились на базар — туди йдуть і несуть… по дзвінках, по знайомству, із конвертами — не нижче 5000 — 10000 «науковці» — із липовими званнями чи без — асистентами.
А шанованих викладачів, хто не дав, мало не за плечі випихають на вулицю, — ділиться наш читач Віктор Петрович. – Де ці служби? Де ці перевірки? Та ви пропустіть через сито кожен наш вуз чи коледж, то побачите, якими разючими будуть результати! А чому досі не пропускали? Діляться і з вашими?»
— Я пішла із університету, бо те, що там твориться, більше не можу терпіти — серед аспірантів явні чоловіки-ухилянти, які навіть на криються. І їм та наука десь. У кожного другого, якщо не всіх, до цього немає ні хисту, ні знань. А я мушу приходити і викладати їм вищу математику, програмування… а вони дивляться на це все пустими очима… як казала моя бабуся — як баран на зорі. І ми, викладачі, маємо це приймати, працювати, робити вигляд, що все нормально. Бо вони заплатили нашому керівництву.
Тому і покинула викладацьку діяльність, — ділиться інша читачка — Ольга Петрівна.
– У нас до вузу за час війни прийняли більше 400 чоловіків призовного віку, щоб вони не пішли захищати країну.
Чули такси — 10000 у.о. за одну особу платять.
4 мільйони доларів, виходить, осіло у кишенях ректора та наближених осіб! Тільки одного! А тепер додайте 162 чи більше вузів, які існують у країні? Це ж можна 10 бригад обмундирувати, а із складу прихованих ухилянтів їх комплектувати. А ще ж сотні ліцеїв і шкіл, у яких також цим «грішать».
Немає кому викладати? А ви поверніть ту реальну професуру, доцентів, яких скоротили. Пенсійного віку? А ви пройдіться по різних комунальних чи державних установах. Там побачите і тих, кому за 70.
Тому в час війни варто почути це.
Вислухала Тетяна Редько
