Сергій Седзюх

Віньковецька селищна рада повідомила, що 6 липня 2025 року перестало битися серце Сергія Седзюха.

Сергій Володимирович родом із села Слобідка-Охрімовецька, народився 12 березня 1991 року.

22 серпня 2024 року був мобілізований та розпочав службу в лавах Національної гвардії України.

Тривалий час родина сподівалася на його повернення додому. Проте стало відомо, що Сергій загинув, виконуючи бойове завдання на Покровському напрямку.

Сергію було 34 роки.

Олег Романюк

У Хмельницькому попрощалися з військовим Олегом Романюком, який народився  18 лютого 1996 року. Серце Героя перестало битися 21 листопада 2025 року.

Йому назавжди 29.

Дмитро Степанов

У Хмельницькому провели в останню путь військового медика Дмитра Степанова. Йому було 32 роки.

Дмитро помер у госпіталі внаслідок отриманих поранень. Служив бойовим медиком у 156-й окремій механізованій бригаді.

Останні два тижні військовий перебував у госпіталі в Харкові у реанімації під апаратом ШВЛ.

Серце Дмитра зупинилося 16 листопада.

Володимир Кондратюк

У Шепетівській міській раді повідомили про загибель захисника Володимира Кондратюка.

Володимир був стрільцем-помічником гранатометника у десантно-штурмових військах.

Відомо, що воїн загинув у боях ще 11 серпня 2024 року. Сталося це в Курській області рф. Військовому було 47 років.

Сергій Бобочка

Миролюбненська територіальна громада провела в останню путь свого земляка — Сергія Бобочку. Він народився 7 грудня 1996 року. Жив у селі Сковородки.

Служив командиром відділення морської піхоти, на фронті був командиром машини взводу морпіхів.

Сергій загинув 11 листопада 2024 року під час виконання бойового завдання біля Іллінки Донецької області. Герою було 27 років.

Петро Боднар

Про загибель Петра Боднара повідомила Віньковецька селищна рада.

Петро народився 14 липня 1985 року. Жив у селі Великий Олександрів.

4 липня 2023 року був мобілізований. 24 серпня 2024 року Герой загинув, виконуючи бойове завдання на Донецькому напрямку.

Тривалий час боєць вважався зниклим безвісти. Рідні чекали й сподівалися. На жаль, підтвердилося, що Петро віддав життя за Україну.

Йому було 39 років.

Богдан Рижик

Нетішинська громада повідомила про загибель  Богдана Рижика. Він мав позивний «Бадас».

Богдан народився в Острозі. Дитинство провів у Михайлівці. Пізніше родина переїхала до Нетішина. Здобув професію електрозварника, працював у КП «ЖКО», виїжджав на заробітки.

19 грудня 2024 року Богдан став до лав Збройних сил. Служив стрільцем механізованого відділення.

13 листопада 2025 року Герой загинув під час виконання бойового завдання поблизу Новоданилівки Пологівського району Запорізької області.
Богдану було 37 років.

Дмитро Шкварун

У Полонному попрощалися із захисником Дмитром Шкваруном.

Він народився 23 січня 1981 року. На війні служив оператором безпілотних авіаційних апаратів у роті БпАК.

14 листопада 2025 року Дмитро загинув під час виконання бойового завдання поблизу Покровська Донецької області.

Йому навіки 44 роки.

Михайло Павлушко

“На щиті” у Шепетівку повернувся воїн Михайло Павлушко, який вважався зниклим безвісти від лютого цього року.

Михайло Павлушко народився 28 березня 1978 року у Владивостоці, у сім’ї військовослужбовця.

У 1982 році після демобілізації батька сім’я переїхала до Шепетівки.  Михайло здобув фах будівельника. Після строкової служби в Нацгвардії, яку він проходив у 1996–1998 роках, отримав ще одну професію — водія.

Початок повномасштабного вторгнення застав Михайла за кордоном. Попри прохання дружини залишитися в безпеці, він твердо вирішив повернутися. 5 травня 2022 року добровольцем мобілізувався у частину, де служив Артур, старший син.

Був гранатометником у піхотній частині. З січня 2025 року підрозділ тримав оборону в Донецькій області.

16 лютого зв’язок із Михайлом зник. Михайло загинув 16 лютого 2025 року під час виконання бойового завдання.

Віктор Зорін

Ленковецька громада повідомила: загинув солдат Віктор  Зорін.

Його життя обірвалося 14 листопада цього року від поранення внаслідок удару ворожого FPV-дрону. Це сталось поблизу населеного пункту Зарічне Краматорського району Донецької області.

Сергій Колодій

У Закупненській громаді підтвердили загибель Сергія Колодія.

Чоловік воював у 110-й окремій механізованій бригаді та зник безвісти ще 21 травня 2024 року. Про те, що Героя вже немає, рідним повідомили лише 16 листопада цього року.

Сергій народився 25 вересня 1981 року, був жителем села Гусятин.

Йому було 44 роки.

Руслан Мельник

Кам’янеччина втратила бійця Руслана Мельника, який народився 22 квітня 1981 року. Він вважався зниклим із 27 жовтня 2025 року. Руслан служив у 1-му механізованому відділенні 118 бригади. Його життя обірвалося під час бойових дій поблизу села Роботине Запорізької області.

Руслан Улятовський

14 вересня 2024 року загинув Герой із Кам’янеччини — Руслан Улятовський. Тривалий час був у статусі зниклого безвісти. Його тіло ідентифікували за допомогою ДНК-експертизи.

Руслану було 30 років.

Валентин Чапалюк

Шепетівська міська рада повідомила, що в бою на Донецькому напрямку загинув молодий солдат Валентин Чапалюк.

Він народився 15 травня 2000 року. Служив оператором ударних безпілотних авіаційних комплексів у мотопіхотному батальйоні.

Герой загинув 16 листопада 2025 року.

Ярослав Черепанов

Городоцька громада повідомила про втрату Героя. “На щиті” повернувся житель села Жищинці Ярослав Черепанов.

Військовий 1976 року народження. Він загинув 12 листопада 2025 року під час виконання бойового завдання поблизу села Гришине Покровського району Донецької області.

Юрій Шорохов

Хмельничани провели в останню земну дорогу захисника Юрія Шорохова.

Юрій став на захист України торік. Служив у 112-й окремій бригаді територіальної оборони. Він лікувався у Львові. 15 листопада у нього зупинилося серце.

Юрію Шорохову назавжди 43 роки.

Юрій Холміцький

Хмельниччина попрощалася з Героєм Юрієм Холміцьким.

Юрій був сиротою і виріс в інтернаті. Після закінчення школи працював на заводі, мав дружину та двох маленьких синів. Наприкінці літа він мобілізувався до 118-ї окремої механізованої бригади та став на захист України.

Юрій загинув на Запоріжжі 27 жовтня — за день до свого 28-річчя.

Ярослав Ковальчук

У Хмельницькому попрощалися із Героєм Ярославом Ковальчуком. Боєць служив у лавах Збройних сил України з перших днів повномасштабного вторгнення — з лютого 2022 року. Він воював у складі 63-ї окремої механізованої бригади.

Служив у розвідувальній роті. Спочатку була спеціальність кулеметника, а потім він працював на безпілотних літальних апаратах.

Пройшов південний напрямок — Миколаївську область, потім Бахмут, а тепер Лиман.

Ярослав Ковальчук загинув 13 листопада 2025 року. Йому було 27 років.

Сергій Григоренко

У Хмельницькому провели в останню путь майора юстиції Сергія Григоренка. Воїн захищав Україну ще з часів АТО/ООС і продовжував службу після початку повномасштабного вторгнення.

Сергій Григоренко був уродженцем Донеччини. Після вторгнення росії став на захист України. У мирний час він працював у прокуратурі, міліції та поліції, а з початком війни продовжив службу вже у війську. Під час АТО, а згодом і після 24 лютого 2022 року він постійно перебував на фронті.

Його родина переїхала до Хмельницького.

Сергій Григоренко загинув 12 листопада на Дніпропетровщині. Йому був 41 рік. У Героя залишилися дружина та троє дітей.

Юрій Бойчук

Мешканці Чорноострівської громади віддали шану Герою російсько-української війни — Юрію Бойчуку, жителю села Лапківці.

Юрій народився 17 лютого 1973 року в Лапківцях. 30 травня 2025 року він був мобілізований до лав Збройних сил України. Військовослужбовець служив у військовій частині А3719.

10 листопада Юрій Бойчук загинув. Це сталося поблизу населеного пункту Зарічне Краматорського району Донецької області внаслідок удару безпілотного літального апарата противника.

Юрію Бойчуку назавжди 52 роки.

Сергій Куян

У селі Великі Орлинці провели в останню путь військовослужбовця Сергія Куяна. Він народився 26 грудня 1990 року і служив оператором першого відділення взводу управління шостої зенітної кулеметної роти військової частини А4918.

14 листопада 2025 року Сергій Володимирович помер у медичному закладі від трансмурального інфаркту міокарда.

Олександр Товстун

Судилківська сільська рада повідомила про смерть героя-захисника Олександра Товстуна. Він помер 16 листопада 2025 року під час відпустки для лікування через тяжку хворобу.

Олександр народився 19 лютого 1974 року у селі Траулин. Працював у філії служби корпоративної безпеки АТ «Укрзалізниця».

До повномасштабного вторгнення він мав бойовий досвід у 2014–2015 роках під час АТО. Із 5 січня 2025 року був призваний на військову службу. Служив зарядним I артилерійського дивізіону 156-ї бригади, захищав Сумщину та Донеччину.