Хоч умови важкі, атаки купами — вони утримують позиції, відбивають наступи, не дають окупантам просунутися, незважаючи на значний тиск.
У ці доленосні дні, як на фронті, так і на міжнародній арені, ми поспілкувались із підполковником Сергієм Савичевим, заступником командира по роботі з особовим складом 14-ї бригади оперативного призначення «Червона калина» 1 корпусу НГУ «Азов».
— Ситуація дійсно важка на фронті. І ми тримаємо один з найважчих напрямків — Покровський. Наші хлопці морально стійкі. Вони тримають фронт.
— А якщо скажуть відступати і здавати Донбас, як цього вимагають США, росія, ви відступите чи не дотримаєтеся наказу? Бо деякі підрозділи заявили, що не виконають такого наказу.
— Ми будемо діяти згідно із наказами, але впевнений, що вони врахують інтереси і волю України та її народу. Бо всім свідомим людям відомо, що агресор — росія, яка віроломно напала на Україну і чинить тут геноцид.
— Ви вже скільки тримаєте позиції біля Покровська?
— Вже більше року наш підрозділ знаходиться на Покровському напрямку.
До цього ми визволяли Київську область. 20 населених пунктів звільнили. Далі був також дуже важкий Запорізький напрямок. Тепер стоїмо на Покровському напрямку.
— Що б ви хотіли сказати зараз найголовніше тим, хто зараз у тилу? Тим, хто завдяки вам має змогу зустрічати Різдво, Новий рік, зрештою, жити? Що для вас найважливіше зараз?
— Для нас найважливішою є ваша підтримка. Щоб кожен чим міг нас підтримував.
Бо не будеш підтримувати свою армію — змусять чужу і призвуть туди одразу.
— А вона є зараз достатньою — ця підтримка? Бо багато хто із підрозділів нарікає, що вона зменшилась. Люди звикли до війни, розслабились чи забули, що є ті, кому найважче зараз. У вас як?
— Ми відчуваємо постійну підтримку. Як була вона, так і є. І я хочу подякувати за це місцевій Калинівській громаді, де дислокується наш підрозділ уже багато років.
Керівництво в особі голови Василя Поліщука нам постійно йде назустріч. Жителі громади, учні, релігійні громади… І ця допомога, що важливо, постійна. Міжрегіональний координаційний штаб нас систематично підтримує. Днями, уже 33-й раз, нам передали від Вінницької громади 5 авто. Допомагають інші компанії. Зокрема МХП. Але, щоб ви розуміли, автомобілі, як і дрони — витратний матеріал. Їх багато не буває. І постійно вони потрібні.
— Вже увійшов в історію подвиг вашого підрозділу, коли ви звільнили від сепаратистів Харківську обласну адміністрацію. І задум ворога створити Харківську квазіреспубліку, як це, на жаль, сталось у Донецьку та Луганську, не збувся. І це змінило хід історії. Бо тепер Харківщина — незламна.
— Так, це вже стало історичним подвигом нашого підрозділу. І хоча я до переведення у «Червону калину» служив у іншому підрозділі, безпосередньо участі не брав, але хлопці наші показали себе потужно. І цей їхній подвиг, як і інші — фронтові, уже увійшли в історію.
Тут слід зазначити, що підрозділ «Червона калина» зазнав із часу повномасштабної війни трансформації. Довгий час це був полк НГУ «Ягуар». І старше покоління знає його саме за такою назвою.
— У деяких підрозділах воїни нарікають на своїх командирів, жаліються, це стає причиною масових СЗЧ. Нарікають, що їх не розуміють, виставляють інші претензії… У вас, ми чуємо від підлеглих, позитивні відгуки про нині діючого командира, керівництво бригади. Чому така різниця?
— У нашому підрозділі головне — це життя воїна. Бо росіяни використовують своїх вояків як «расходніки» — поля, позиції встелені трупами, а вони йдуть. І штурми — постійні, вдень і вночі. Безперервні. Падають одні — одразу лізуть інші. І це безперервний потік смертників. Бо якщо вони і проникають у міста чи села, які входять у нашу зону відповідальності, особливо коли вивішують свою ганчірку на будівлях, ми одразу накриваємо це місце вогнем. І вони не закріплюються. Але знову наступають інші.
Ми ж — бережемо кожного бійця.
Командир 14-ї бригади оперативного призначення НГУ «Червона калина» — полковник Олег Мироненко, який з 2014 року бере участь у бойових діях, а у серпні 2025 року отримав звання Героя України за оборону на Київщині, Донеччині та Запоріжжі, зараз — Покровському напрямку.
Із 2014 року звільняв Харківську ОДА, бився під Семенівкою та Лиманом, був поранений під Лисичанськом. Він — повний кавалер ордена Богдана Хмельницького, нагороджений орденами «За мужність» ІІ та ІІІ ступенів.
Він проживає на Вінниччині, де і було бригаду сформовано. Але зараз на напрямку, разом з бригадою.
Командир бригади переживає за кожного бійця. Особисто контролює кожну позицію. Постійно тримає зв’язок і виїжджає до них. Він мудрий керівник. Тому до нас у підрозділ просяться на переведення не лише окремі воїни, але й цілі підрозділи. Є й іноземні легіонери.
Наразі в бригаді «Червона калина» проходять службу іноземці з різних країн світу. Начальник групи напрямків майор Андрій Пукальський підкреслює, що всі іноземні добровольці проходять якісну та посилену підготовку нарівні з українськими громадянами. У «Червоній калині» готові розглянути людей як із військовим досвідом, так і без нього.
«Наша бригада цінує людей, які вміють якісно виконувати свою роботу. Наш бойовий досвід є колосальним, і ми маємо можливість детально підготувати військових із інших країн. Для них, попри можливу наявність бойового досвіду, працювати в умовах сучасної війни — в новинку», — розповідає майор Пукальський.
Командир «Грузинського національного легіону» Мамука Мамулашвілі розповідає, що наразі грузини-добровольці долучаються до лав Національної гвардії України. Частина з них уже виконує бойові завдання у складі 14-ї бригади «Червона калина».
— «Червона калина» — це бригада, яка відрізняється професіоналізмом. Для нас принципово важливим компонентом є те, коли цінується людське життя. Бригада досвідчена. У нас склались добрі стосунки. Ті, хто вже служить у 14-ій бригаді, дуже добре говорять про неї», — каже Мамулашвілі. Він упевнений, що наразі Україна є єдиним місцем, де ведеться боротьба проти зла та за демократичні цінності. На боці України воює велика кількість добровольців із Грузії, які мають бойовий досвід.
Бригада «Червона калина» запрошує іноземних добровольців у свої лави. У нас вони гарантовано отримають якісну підготовку нарівні з громадянами України. Національність не має значення, коли є готовність стати до боротьби проти зла, деградації і смерті, які несе росія.
На Покровському напрямку тривають надзвичайно інтенсивні бої, це найгарячіша точка фронту, де російські війська намагаються прорвати оборону в районах Покровська, Мирнограда та інших населених пунктів, використовуючи тактику малих штурмових груп, щоб оточити місто і, зрештою, знищити всю інфраструктуру, проте Сили оборони України завдають окупантам значних втрат, відбивають атаки й утримують позиції, незважаючи на складні умови та постійний тиск ворога. На цьому напрямку відбувається до третини або половини усіх бойових зіткнень на фронті, зосереджено значну кількість військ.
Ворог активно штурмує, намагаючись обійти Покровськ і створити кільце оточення, часто використовуючи малі штурмові групи піхоти без бронетехніки та навіть теплоізоляційні ковдри, щоб просуватися глибше.
Українські захисники стримують натиск, проводять контрштурмові дії, знищують техніку та особовий склад окупантів, працюють над вдосконаленням оборони.
Результат: попри інтенсивні атаки, російські війська не можуть закріпитися, їхні спроби оточити Покровськ поки що не мають успіху, а сам контроль над містом не втрачено.
Підрозділ нагороджений почесною відзнакою «За мужність та відвагу». Це відзнака за особливі бойові заслуги, героїзм і мужність під час захисту територіальної цілісності й Незалежності України.
Чому 14-та бригада — одна з ключових для оборони Покровська
l Це бригада оперативного призначення, сформована на базі спецпідрозділу, з великим бойовим досвідом, добре підготовлена до міської та позиційної оборони.
l Вона має артилерію, бронетехніку, підрозділи дронів і розвідки — що дає можливість вести і піхотну оборону, і відбивати атаки бронетехнікою та вогнем.
l Саме її підрозділи регулярно відбивають штурми, збивають дрони, знищують бронетехніку ворога та утримують критичні ділянки фронту.
Боротьба триває, але 14-та бригада дає змогу зберегти позиції.
Тетяна Редько
