Після 33-х років подружнього життя мешканець села Тростянчик Тростянецького району — 57-річний Володимир Тарасенко — вирішив торік подати на розлучення. Має дві дорослі дочки — 33 та 28 років, які закінчили університети. Молодша проживає по сусідству з батьком. Зі слів Володимира, він тривалий час у середині 1980-х працював далекобійником на Півночі Росії. Їздив на Магадан, БАМ, в Усть-Нера, об’їздив всю Колимську трасу, яку там називають дорогою життя (збудована вона на кістках політв’язнів), а в 1991 повернувся на Україну. Деякий час з сім’єю жили в тещі, займалися молочним бізнесом, а потім він збудував у Тростянчику 3-поверховий дім, облагородив його, і є навіть басейн. На думку чоловіка, хата стала найпершою причиною побиття його донькою та зятем.
– 2 серпня 2017 року я пішов до своєї доньки, яка проживає через паркан від мене, по запчастини до трактора, який маю у своєму господарстві, — пригадує Володимир Іванович. — Я попросив дочку відкрити кладовку. У цьому обійсті я проживав з 1992 по 2000 рік. Однак запчастини на місці не виявилося. Виходячи з комори, я помітив свою корморізку і хотів її забрати. Але дочка почала на мене кричати. Я сказав, що корморізка зроблена мною власноруч і я заберу її додому, й перекинув її до себе через сітку. Повернувся додому, відніс корморізку у хлів і тут почув, що до мене у двір забіг зять. Нічого мені не кажучи, ударив мене в обличчя, я відповів йому. Він почав тікати, але тут у двір зайшла його дружина. Вона підбігла до мене і взяла своїми руками мене за кисті рук і почала кричати на мене. В цей час зять ударив мене в пах. Коли я нахилився, то він бив, поки не збив мене з ніг. Далі обоє гамселили по всьому моєму тілу. Тоді вона сказала чоловіку, щоб тікав, а мені сказала, що так буде завжди, поки не перепишу на неї будинок — «дарчу». Я, лежачи на землі, сказав, що ніколи цього не буде. На моє прохання вона викликала «швидку», яка доставила мене в ЦРЛ Тростянця, де дуже грубо поставився черговий лікар. Тоді до мене приїхала моя друга дружина і відвезла мене в лікарню у Вінницю. Там я пройшов судмедекспертизу, яка показала забій щелепи, лівого плеча, травму голови, багато синців і саден та переломи 7-8-9-10 ребер.
За цей час слідчий уже закрив кримінальну справу. Прийшовши до начальника Тростянецького райвідділу поліції, я поскаржився на дії його підлеглих співробітників. На мою адресу не надходило ніяких повідомлень про реєстрацію заяви в ЄРДР.
У листопаді 2017 року, при допомозі Вінницької обласної прокуратури, відновлено кримінальне провадження, але воно, на думку, чоловіка, проходить дуже повільно.
Тим часом, зі слів Володимира Тарасенка, з його двору зникло чимало техніки та різного сільськогосподарського реманенту для обробітку землі. А це: культиватор, косилка, катки, редуктор та бак від МАЗу, запасні запчастини до трактора. За підрахунками господаря, крадіжка сягає понад 65 тисяч грн., і в ній підозрює найближчих родичів.
При цьому, донька заперечує покази батька. У протоколі допиту зазначається:
– Мій чоловік відштовхнув мого батька, і останній впав на землю. Мого батька ніхто не бив та не спричинив тілесних ушкоджень. Про побиття він вигадав.
Зять теж заперечує причетність до побиття тестя. Під час допиту зазначив, що приблизно об 11.00 год. тесть наніс йому кілька ударів топорищем в голову. Захищаючись, змушений був відштовхнути тестя, який чомусь упав, і ніяких тілесних ушкоджень не завдав, а дружина взагалі не торкалась батька і не била його.
Коментар відділу комунікації обласної поліції:
– По заяві чоловіка відкрито кримінальне провадження за ст. 125 КК України, яке не закривалося. Дана стаття по ходу слідства може перекваліфікуватися в іншу — важчу. Вже проведені численні слідчі дії, й кримінальна справа дуже скоро може бути передана до суду.
