Цю зустріч в 1988 році, організована Катериною Чумаченко (Ющенко).
42 роки, 6 місяців та 7 днів провів українець Данило Шумук в польських, німецьких та радянських в’язницях і таборах. Ви знали про це? Чули про нього? Більша частина читачів, напевне, ні, або чітко не згадають, а між тим Данило Шумук мав би бути одним з найбільш пошанованих в Україні політв’язнів совєтської тоталітарної системи і взірцем сили духу і патріотизму.
Він народився 30 грудня 1914 р. у с.Боремщина на Волині. Вперше як політичний активіст потрапив до польської в’зниці в 1935 році. Звільнившись в 1939 році, вже у 1941 році він потрапив до німецького концтабору, з якого втік. З березня 1943 до грудня 1944 рр. Данило Шумук перебував в УПА, в якій переважно викладав на вишколах. А вже у 1945 році за участь в УПА його засудили до смертної кари, заміненої 20-річним ув’язненням, яке він відбував у Норильських, Тайшетських та інших концтаборах, а також у Владимирській тюрмі. 1956, після перегляду його справи, дотерміново звільнений, але вже через рік засуджений на 10 років ув’язнення за «антирадянську пропаганду й агітацію». На початку 1972 року Д.Шумук був втретє засуджений на 10 років таборів особливого режиму і 5 років заслання.
Того ж року він відмовився від радянського громадянства та заявив про бажання емігрувати до Канади. Та й загалом в ув’язненні він був активним учасником боротьби за статус політв’язня й інших протестних акцій. 1979 р. Д.Шумук став членом-засновником Гельсінської Групи у місцях позбавлення волі й Української Гельсінської Групи.
Велику роль у визволенні Данила Шумука відіграла українська діаспора, яка влаштовувала акції в різних країнах, світу, а канадський уряд звертався в його справі до керівництва СРСР. На Заході опублікували спогади Шумука «За східнім обрієм» (Париж — Балтімор, 1974). З деякими доповненнями вони були перевидані під назвою «Пережите і передумане» (Детройт, 1983) та англійською мовою «Life Sentence» (Едмонтон, 1984),
Завдяки інформаційним акціям діаспори на підтримку Д.Шумука, втручанню у справу вищої влади Канади та США та змінам у суспільно-політичному житті СРСР, в травні 1987 р., коли закінчився термін заслання, Данило Шумук емігрував до Канади. Жив у притулку для самотніх людей у Торонто.
Але це ще не кінець історії. В 2002 році Данило Шумук повернувся до України та оселився у місті Красноармійську (нині — Покровську) на Донеччині, де й помер 21 травня 2004 р.
У зв’язку із постійними бойовими діями в районі Покровська (сьогодні це – найскладніший, “найгарячіший” напрямок на фронті), три дні тому, 27 грудня на прохання онуки Данила Шумука, Ніни Калач, його перепоховали на Личаківському цвинтарі у Львові. Прах великого українця під обстрілами дістали з землі та вивезли з Покровська військовослужбовці 13 бригади Нацгвардії України «Хартія».
Тож вшануймо і ми пам’ять славного українця.
До слова, про нього зняті документальні фільми в Україні, Канаді, Франції та Польщі. Варто і нам знати більше про Данила Шумука і його покоління борців за волю України.
