Враховуючи жорстку позицію посадовиці стосовного того, що “Венесуела ніколи не буде чиєюсь колонією”, блискавична спецоперація США може продовжитись. А чим вона може закінчитись? Прогнози різні.

Як відомо, Конституційна палата Верховного суду Венесуели постановила, що віцепрезидентка Делсі Родрігес виконуватиме обов’язки президента країни на час відсутності Ніколаса Мадуро, якого в суботу вранці затримали в ході операції американських сил.

Як зазначає Reuters із посиланням на рішення суду, Родрігес обійме “посаду президента Боліваріанської Республіки Венесуела з метою забезпечення адміністративної безперервності та всебічного захисту нації”.

У рішенні також зазначено, що суд обговорить це питання з метою “визначення правової бази, яка гарантуватиме безперервність функціонування держави, управління урядом та захист суверенітету в умовах вимушеної відсутності президента республіки”.

Згідно з венесуельською конституцією, за відсутності Мадуро влада в країні має перейти до Делсі Родрігес. Таким чином Родрігес через існуючу авторитарну систему влади дала зрозуміти Трампу, що політична еліта країни вже оговталась і готова до самооборони.

Не виключено, що навіть у спілці зі своїм російським партнером, диктатором Путіним, з яким, очевидно, наразі проводяться консультації. Навряд чи кремлівський режим, котрий провокує, а потім заробляє на майже усіх світових військових конфліктах, відмовиться від можливості остаточно взяти під свій контроль нафтову комору Америки.

А, зваживши на риторику президента США стосовно Куби, не виключається повторення “Карибської кризи”, яка мало не стала початком третьої світової.

Принаймні такого висновку можна дійти, аналізуючи прибуття до Ірану чотирьох військово-транспортних білоруських ІЛ-68 під час масових протестів проти режиму Хомейні. І не важко здогадатись, що в них не гуманітарна допомога ще одному диктаторському режиму, попередженому Трампом стосовно недопустимості силового розгону антиурядових демонстрацій.

І, схоже, тепер варто очікувати жорсткої реакції ще двох учасників антиамериканської коаліції – Китаю та КНДР, переконаних у своїй абсолютній гегемонії та безкарності. В той час, коли ще один член клубу азійських диктаторів щодня послаблює Європу через війну в Україні, їх великі геополітичні амбіції можуть стати фатальними для світової безпеки.

Тому побоювання світових лідерів, що саме через Україну може розпочатися третя світова, здається, вимагають корективи. Вона може постукати із зовсім іншого боку. І в першу чергу – це дзвінок для Трампа, який через власні амбіції відгороджується від партнерів, послаблюючи позиції демократичного світу, і заохочуючи своїм потуранням воєнного злочинця путіна знищувати Україну, та погрожувати НАТО.

Тоді, з ким він сподівається залишитись в оточенні безкомпромісних і жорстоких диктаторів, які не рахуються зі смертями мільйонів людей, і готові заради своєї гегемонії знищити планету?

Анатолій  Жучинський