– Я сама вирішила вишивати саме такі роботи. І ось у Львові одного разу побачила ескіз роботи «Ісус на Оливковій горі». Він мені дуже сподобався, тож я його придбала і почала працювати. Робота велика — розміри приблизно 40 на 55 см, а то й більше. Робота теж дуже копітка – адже картина у темних тонах. Серйозна робота, яка примушує замислитись. Але я її успішно вишила. І другою моєю такою родзинкою стала «Таємна вечеря», – розповіла Ірина. – Колись моя мама мріяла про таку ікону. Ось я і вирішила її порадувати. Теж дуже серйозна робота – крім того, що теж дуже велика за розмірами, ще дуже й насичена у кольорах. Приблизно 75 різних відтінків кольорів. І сам сюжет картини по-своєму насичений і динамічний… Важка та відповідальна робота.

– Скільки часу Ви працювали над цією роботою?

– Близько року. Так само, як і над попередньою роботою про Христа. Бо самі розумієте — було навчання, хоча й вчилась на заочній формі, домашні турботи, згодом робота. Працюю у Вінницькому училищі рятувальників. Але знаходила крихту часу — й відразу працювати. До того ж, це гарний психологічний релакс. І нині ці дві мої роботи прикращають рідну оселю батьків у селі Хоменках Шаргородського району. Звісно, маю ще творчі думки. Але це все попереду.

– У Вашій родині хтось ще захоплюється вишивкою?

– Мати полюбляє вишивати, а ще в’язати. Тож я успадкувала талант рукодільниці від неї. Захоплююсь із дитинства. Почала з вишивки бісером, але це з часом не дуже сподобалось, хоча вишила так теж дві картини. А десь близько п’яти років тому вирішила робити вишивку хрестиком. Лише великі картини. Над ними й працюватиму надалі.