В українській історії є імена, які навмисно стерли. Бо вони не вкладалися ні в імперський міф, ні в радянський підручник. Григорій Орлик – саме з таких. Син гетьмана-вигнанця, людина без держави, але з ідеєю. Саме він уже у вигнанні написав першу Конституцію у світі.
А його син, Українець, який став генералом Франції і все життя працював на те, щоб Україна повернулася на політичну мапу Європи.
Син того, кого москва не пробачила.
Григорій Орлик народився у 1702 році в родині Пилипа Орлика – гетьмана Війська Запорозького в еміграції, автора першої української Конституції. Після поразки Мазепи шлях назад був закритий. Родина жила між Швецією, Османською імперією, Польщею, Францією. Для москви Орлики були зрадниками назавжди. Для Європи – політичними вигнанцями з небезпечними ідеями.
Освіта замість шаблі.
Григорій отримав блискучу європейську освіту:
володів кількома мовами;
орієнтувався в дипломатії, військовій справі, політиці;
з юності був залучений до таємних переговорів.
Він не мріяв про маєтки. Він вчився, як повертають держави.
Генерал без батьківщини.
Франції Орлик зробив те, що здавалося неможливим:
вступив на військову службу;
проявив себе в боях за австрійську спадщину;
отримав чин генерал-майора французької армії.
Він став графом, кавалером орденів, людиною при дворі Людовика XV. Але навіть у французькому мундирі він залишався українцем.
Україна як геополітичний проєкт.
Григорій Орлик був не просто військовим. Він був лобістом українського питання в Європі.
Він: переконував Францію підтримати антимосковську коаліцію;
працював над планами повстання в Україні;намагався об’єднати Османську імперію, Швецію, Польщу проти росії.
Україна для нього була не легендою, а конкретною політичною ціллю.
Загибель у чужій війні.
У 1759 році, під час Семирічної війни, Григорій Орлик загинув у бою проти прусських військ. Йому було лише 57 років. Він не дожив до незалежної України. Але зробив те, чого не робили багато “домашніх” гетьманів: не зрадив ідею навіть у вигнанні.
Людина, яку боялися забути.
російська імперія зробила все, щоб його ім’я зникло. Радянська історіографія – щоб воно не з’явилося. Бо Григорій Орлик ламає міф: українці були не лише жертвами, а й гравцями великої європейської політики.
