На сайті Главред відбувся чат з оперною співачкою, громадською діячкою, екс-депутаткою Держдуми РФ Марією Максаковою. Спілкуючись із читачами, вона розповіла, що може зупинити війну і Путіна, чи є шанс на мир у 2026 році, по яких цілях, крім Ямальського хреста, потрібно бити Україні, чому Кремль боїться демобілізації, а також що російські еліти будуть робити з Путіним, який став для них баластом.

Подаємо першу частину розмови з Марією Максаковою.

Главред: На якому етапі зараз перебуває російсько-українська війна? Кульмінація вже позаду чи ще попереду, і чи далеко розв’язка?

Марія Максакова: Все-таки я не військовий експерт, щоб давати такі характеристики жаху того, що відбувається. Класичні терміни, які раніше застосовувалися до воєн, навряд чи підходять для аналізу цих подій, адже ми зіткнулися з буйними божевільними. Це тотальна шизофренія!

Згадайте, яка була сімейність до 2014 року, скільки змішаних шлюбів (між українцями і росіянами, – ред.). Однак у 2014-му інтонація (заяв про Україну і країни Заходу, – ред.) раптово змінилася. Зокрема, зміст заяв Дмитра Кисельова за кілька годин розвернувся на 180 градусів. У Росії так любили західні країни, вивчали іноземні мови, страшенно любили їздити до Європи, а, заробивши або вкравши, намагалися в європейських країнах щось прикупити. Цей розворот був незбагненним.
Росії завжди була одна головна «скрепа» – грабіжництво. Ця «національна ідея» не зустрічала опору і лягла в основу всіх процесів. Ті, хто не дістався «до корита», вважали тих, хто зумів, більш щасливими, але ніякого осуду ця потворна аморальна система не викликала. Здавалося б, що може завадити цьому аукціону небаченого цинічного концтабору, всередині якого ніщо не заважало грабувати! Уявіть ресурси, які в Росії були просто під ногами, а кон’юнктура нафти була набагато кращою, ніж зараз, коли реалізуються передвиборчі обіцянки президента Трампа, зокрема, про зниження цін на нафту. Тоді для Росії були багаті роки, все валилося з нізвідки, не заслужене і не зароблене, а просто таке, що дісталося від радянської системи. І так бездарно все було використано. Погляньте хоча б, який потворний побут за межами третього кільця зажерливої Москви, а далі просто жах.

Хто міг подумати, що російська влада почне такі дії щодо України, побудувавши систему найскладнішої корупції. Там усе збиралося по капілярах: від законодавчого гачкування, від маленького міліціонера, який влаштовує побори, все збиралося в корупційні судини, вени і артерії, щоб ці корупційні потоки в підсумку зійшлися в головний басейн – путінські гаманці, скрині, де Путін «над златом чахне».

Так у Росії побудували те, що хотіли, і російській верхівці практично ніхто вже не міг заважати. Всі процедури порушувалися, всі правила були переписані. Путін познущався навіть не над конституцією, а над здоровим глуздом! Це тріумф над здоровим глуздом!

І раптом стався розворот. Навіщо? Навіть серед злодійкуватої путінської еліти все це викликало здивування крайнього ступеня.

А тепер ви питаєте, в якій точці війни ми знаходимося. Це повинен аналізувати навіть не військовий експерт, а хороший психіатр. Ми маємо справу з буйними божевільними, маніяками – як на чолі Росії, так і всюди. Там селекція за принципом, наскільки інші перевершують у шизофренії та божевіллі головного упиря, щоб відтіняти його своїми ще більшими безумствами.

Згадайте, як Путіна захищала Демократична партія США. Коли почався заколот Пригожина, Україну фактично стримали, не даючи їй можливості скористатися цим і погрожуючи припиненням поставок озброєння. Чому? А тому що в Штатах склалося враження, що інші гірші та зліші, ніж Путін.
Найбільше зло – це саме Путін. І саме свита відіграє його таким чином, щоб імітувати його не остаточне марення буйного божевілля. Але в реальності це він винуватець усього, це його ставленики навколо, це він усім верховодить.

Путін – це профдеформований навіть не спецслужбіст, а невдаха, трієчник. Невже у всій Росії не знайшлося кмітливих людей? Адже вже давно можна було щось зробити – є ж шарфики, табакерки та інше. Ба більше, вже є «диктаторське меню»: як цікаво склалася доля Мадуро, зараз стежимо за подіями в Ірані. Як могло статися, що ця нікчемна істота, бліда моль, над якою жартували і ніяк не називали, крім як «окурком», виросла і верховодить усіма, відбирає свиту за ступенем лояльності, сервільності! Гризлов колись сказав, що «якби він мені наказав вийти з вікна, я б вийшов», чим і забезпечив собі кар’єру. Це саме той принцип, за яким Путін відбирав людей. І вони всі підіграють цьому Чикатило.

І ось ми зараз розмірковуємо, чи пройшов Чикатило кульмінацію своєї шизофренії, в якій стадії він зараз. Це – до психіатра.

Ми гадаємо, які аргументи можуть зупинити війну і Путіна, якого характеру має бути аргументація. Передусім має бути груба сила. Я завжди була прихильницею того, щоб Україна мала достатньо озброєння, краще навіть більше, ніж їй потрібно, з запасом. Я боролася всіма своїми силами і засобами, щоб Україна вимагала ленд-ліз, який був проголосований супер-більшістю. Тоді, в 2022 році, коли Росія ще не перейшла на військові рейки, а російські війська не окопалися, і, якби Україна була озброєна належним чином, цього було б більш ніж достатньо. Але поки була найвища мотивація і черги до військкоматів, зброї Україні драматично не вистачало.
хотів, щоб американська зброя потрапила в Україну і стала «зброєю перемоги»? Ми можемо тільки гадати.

Також було кілька успішних українських операцій, які закінчувалися оточенням м’ясників: під Черніговом – до 40 тисяч, у Херсоні – 30 тисяч тощо. Але Україну почали лякати тим, що, якщо вона візьме всю цю деморалізовану орду в полон, почнеться ескалація і буде удар тактичною ядерною зброєю. Однак збиток, який Путін завдає, на мою думку, вже порівнянний з імовірними наслідками застосування тактичної ядерної зброї. Мені здається, поки Путін веде свою шизофренічну агресію конвенційними видами озброєнь, у підписантів Будапештського меморандуму залишається маневр, і вони не заступаються за Україну так, як слід було б. Але якби Путін застосував не конвенційні види озброєння, необхідність дотримуватися Будапештського меморандуму зросла б. І тоді країни-підписанти, що володіють ядерною зброєю, повинні були б допомогти Україні набагато більше, аж до удару у відповідь.

А так, без «чорних лебедів» не вирішиться. Це не шахова партія, яку можна виграти, а той випадок, коли шахову дошку потрібно перевернути і розбити об голову російським м’ясникам.

Що відбувається, коли маєш справу з маніяком, я можу судити тільки за кінематографом і досвідом власного життя. У 2017-2018 роках я безпосередньо мала справу з маніяками. Коли диким способом вбили мого коханого чоловіка Дениса Вороненкова, розкрився весь ланцюжок виконавців, але всі вони теж були вбиті. Було вісім трупів слідом за Денисом! Весь цей ланцюжок привів би до замовників і організаторів, але як їх допитати, якщо всіх ліквідували?

Маючи справу з Путіним, не потрібно думати про законність, міжнародне право. Ми маємо справу з крокодилом, у якого вже виділилася слина, і він йде з роззявленою щелепою. Нам потрібно думати, як цього крокодила зупинити, причому назавжди, щоб у крокодила настав вічний спокій. Нам потрібно діяти нестандартно, парадоксально і шукати нові способи паралізувати крокодила.
Перш за все, це ситуація з ціною на нафту, це наріжний камінь. Там Тришкин кафтан, клаптикова ковдра, яку російська верхівка намагається ділити, але вже не вистачає.

Також Кремль дуже боїться деморалізованих, осатанілих і оскотинілих м’ясників, які в кількості понад 700 тисяч після демобілізації поповзуть до рідних пенатів. Адже в Кремлі бачать, як поводиться навіть деяка кількість цих вже не людиноподібних. Розплодити неадекватних вбивць і м’ясників, кілька років поспіль влаштовувати їм соціальний ліфт, платити їм нечувані гроші при їхній відсутній кваліфікації, надавати їм почесті Кремль просто боїться.

Деякі історики вважають, що Російська імперія занепала після демобілізації після російсько-японської війни. Також недовго проіснував Радянський Союз після того, як повернулися «ті, хто віддавали свій інтернаціональний борг» з Афганістану. Ось тільки зараз масштаби всього цього кратно більші. Отже, за розрахунками Кремля, для них це критична, навіть непідйомна маса, яка загрожує режиму самим своїм існуванням.

Плюс успішні атаки України на нафтовий сектор РФ. Це дуже істотно, особливо коли «сходження благодатного вогню» має незворотні наслідки, зокрема, коли вежі гідрокрекінгу завдається така шкода, що її неможливо відновити. А через те, що деякі компоненти підпадають під санкції, отримати їх неможливо, деякі такі об’єкти бувають поховані. Причому часто цей видобуток має замкнутий цикл, і, якщо він зупиняється, його неможливо перезапустити. Тому потрібно думати, яким чином завдати максимальної шкоди всьому цьому напрямку.

Крім того, в Балтійське море Путін зібрав все суттєве і витратив багато грошей, коли будував порти Санкт-Петербурга, Виборга, Усть-Луги тощо. Там є ціла низка об’єктів, які потрібно безперервно піддавати впливу «благодатного вогню».
Крім того, важлива позиція Європи. На словах у європейців все красиво звучить, а на справах, як підрахував міністр закордонних справ Швеції, за роки повномасштабного вторгнення Росії було надано грошей в 1,5 рази більше, ніж Україні. Виявилося, що енергоресурсів у Росії за цей час було куплено на суму, більшу в 1,5 рази. Коли Європа паралельно підгодовує цього упиря, вона не бачить для себе загрози?

США далеко, але Трамп робить багато блискучих ходів, щоб підвищити рівень безпеки. У світі багато гострих конфліктів і несправедливостей, і у наймогутнішої людини в світі є вибір, чим конкретно йому займатися у зовнішній політиці. Чудово, що Трамп бачить Україну стратегічним партнером США, а указ про те, що Україна є невід’ємною частиною безпеки Штатів, вже пройшов Конгрес. Тобто партнерство з Україною піднято на високий рівень.

Тому ненормально псувати відносини з Трампом шляхом постійного бурління в тенденційних блогах і ЗМІ. Це контрпродуктивно. Трамп уже зацікавлений, щоб Україна процвітала, і нам потрібно, щоб цей інтерес весь час зростав. Раніше рівень трампофобії був нижчим. Навіщо зараз, у критичний момент, сіяти помилкову ідею про те, що у всіх бідах винен Трамп? Хоча зараз навіть українські чиновники визнають, що саме за Трампа було патрулювання літаками В-52, саме за Трампа в Чорному морі стояв американський флот, саме Трамп надав Javelin тощо.

Давайте міркувати з точки зору того, що вигідно Україні. Те, що зараз робить президент Трамп, нам вигідно.