Метою зустрічі стала відкрита розмова про виклики повернення з війни, інтеграцію в цивільне життя та пошук реальних механізмів підтримки, насамперед у сфері працевлаштування.
Про що говорили учасники
У форматі живого діалогу ветерани, представники влади та громадського сектору обговорили ключові проблеми:
- супровід ветеранів у громадах — точки входу до послуг, наявні сервіси, успішні практики та головні прогалини;
- доступ до медицини та психічного здоров’я, адже психологічна реабілітація часто є першим і необхідним кроком перед поверненням до роботи й активного життя;
- працевлаштування у Вінницькій області — взаємодію влади, бізнесу та ветеранської спільноти, чинні програми підтримки й можливості перекваліфікації;
- рівність доступу до послуг для різних груп ветеранів і ветеранок, особливо у сільських громадах, де нестача роботи та сервісів відчувається найгостріше.
Окрему увагу приділили ролі фахівців із супроводу ветеранів у громадах. Саме вони часто стають першою людиною довіри — допомагають оформити документи, знайти роботу, отримати медичну чи психологічну допомогу та просто не залишитися наодинці після фронту.
Голоси ветеранів: про повагу і людську підтримку
Під час зустрічі військові, які нині працюють у громадах або ветеранських структурах, наголосили:
державні програми важливі, але не менш важливо — людське ставлення.
«Розверніться до військових обличчям — підтримуйте, поважайте, прийдіть поговорити і навіть просто випити разом чаю», — звучало під час обговорення.
Саме брак щоденної уваги й живого контакту ветерани називають однією з найболючіших проблем повернення до мирного життя, особливо поза великими містами.
Позиція організаторів і влади
Очільниця руху VETERANKA Катерина Приймак підкреслила важливість прямого діалогу:
«Нашому руху важливо проводити такі зустрічі й будувати мости між спільнотою та владою. Саме ветеранки та ветерани найкраще знають свої потреби й можуть пропонувати рішення для підтримки побратимів і посестер, а держава та місцева влада мають бути відкритими до цієї розмови».
Участь у круглому столі Юлії Кіріллової та представників Вінницької ОВА – заступника голови Вінницької ОВА Андрія Кавунця, керівника відділу по роботі з ветеранами Андрія Грачова, провідних спеціалістів, Олени Бессараби, керівника Центру ментального здоровʼя, інших, засвідчила готовність державних інституцій чути ветеранську спільноту та працювати над посиленням регіональної ветеранської політики — від психологічної допомоги до економічної інтеграції.
Військова підготовка та патріотичне виховання мають бути основою у школах та вузах України. Навіть дитсадках
Що найбільше непокоїть ветеранок з фронту
Таких лише на Вінниччині є вже 2000
У війську – 70000 жінок
Ветеранка Юлія Щербань розповіла про те, що найбільше непокоїть її та побратимів після повернення з фронту до життя в тилу.
Юлія – викладала військово-патріотичну підготовку у загально-освітній школі до повномасштабної війни. Потім пішла на фронт.
Після демобілізації з фронту займається громадською та волонтерською діяльністю. Викладає у ліцеї в м. Вінниці
Погляд жінки, яка повернулась із фронту і побачила нас зі сторони та державну політику, органів місцевого самоврядування не залишить байдужим кожного з вас. Тому послухайте це інтервʼю.
Чому ця розмова важлива
Зустріч у Вінниці вкотре показала:
повернення з війни — це довгий шлях, який не завершується демобілізацією.
Без доступної психологічної допомоги, роботи, підтримки громади та зрозумілої системи супроводу багато ветеранів ризикують залишитися сам на сам зі своїми проблемами. Саме тому подібні публічні діалоги стають не формальністю, а кроком до реальних змін.
Головний висновок круглого столу простий і водночас принциповий:
ветеранська політика починається не з документів, а з поваги, уваги та готовності суспільства бути поруч із тими, хто повернувся з війни.
