Вінницька громада попрощалася із полеглою бойовою медикинею ЗСУ із Іванівської громади Вікторією Кілієвич, 7 травня 1992 року народження.
Бойова медикиня Вікторія Кілієвич служила у складі 103-ї окремої бригади ТрО. Добровільно долучилася до ЗСУ, рятувала життя поранених на передовій.
Загинула 27 січня 2025 року під час виконання бойового завдання на Сумщині. Їй було 32 роки. У загиблої захисниці залишилися троє малолітніх дітей.
Підтверджено загибель захисника України, жителя міста Хмільник Сергія Кульпіна, 27 серпня 1984 року народження, який раніше вважався зниклим безвісти.
Він загинув 22 листопада 2024 року під час виконання обов’язків військової операції поблизу населеного пункту Пустинка Покровського району Донецької області.
Дашівська громада попрощалася із захисником Василем Яцюком, який загинув 24 січня 2026 року в Харківській області.
Вінницька громада провела в останню путь воїна Олександра Головатюка, 29 серпня 1977 року народження.
Олександр долучився до Збройних сил України у 2023 році. Воював у складі 57-ї окремої мотопіхотної бригади імені кошового отамана Костя Гордієнка. Був стрільцем-снайпером, виконував завдання на Донеччині. Після бою 21 травня 2023 року поблизу Часового Яру зв’язок з Олександром було втрачено. Відтоді він вважався зниклим безвісти, доки факт його загибелі не підтвердив тест ДНК. Воїну назавжди залишилося 45 років.
У селищі Чернівці Вінницької області повідомили про смерть Олександра Ястремського, 1 грудня 1994 року народження, який проходив військову службу на посаді гранатометника відділення охорони взводу військової частини.
Вінницька громада провела в останню путь воїна Андрія Масленнікова.
Андрій став до військового строю у 2023 році в складі 110-ї окремої механізованої бригади імені генерала-хорунжого Марка Безручка. Був гранатометником стрілецького відділення 401-го стрілецького батальйону, де отримав звання молодшого сержанта. Свій останній бій воїн прийняв 8 листопада 2023 року в районі Бахмута. Йому було 55 років.
Андрій Масленніков народився 22 серпня 1968 року в Полтаві, у багатодітній сім’ї. Після школи вивчився на водія тролейбуса. 13 років трудового стажу віддав вінницьким маршрутам.
Тульчинська громада втратила свого земляка, захисника – Антона Савлюка, 12 вересня 1988 року народження.
Антон був призваний на військову службу 22 вересня 2024 року, служив стрільцем 2 стрілецького відділення 1 стрілецького взводу 10 стрілецької роти 4 батальйону територіальної оборони. Мав знання старшого солдата.
Воїн із 15 грудня 2025 року вважався зниклим безвісти. Під час виконання бойового завдання у районі села Данилівка Синельниківського району Дніпропетровської області Герой прийняв свій останній бій.
Вінниця попрощалася із захисником Олександром Повстянком.
Олександр став на захист України з першого дня повномасштабного вторгнення у складі 120-ї окремої бригади територіальної оборони, де отримав звання старшого лейтенанта. Під час служби обіймав різні посади: командира взводу, начальника служби радіаційного, хімічного та біологічного захисту, а також виконував обов’язки начальника інженерної служби. Брав участь у боях під Харковом та Ізюмом. А також в облаштуванні фортифікаційних споруд і загороджень у зоні відчуження поблизу міста Лиман. На жаль, під час виконання цього завдання 29 січня Олександр отримав важкі травми, несумісні з життям.
Серце 41-річного воїна зупинилося 3 лютого.
Олександр Повстянко народився 24 вересня 1984 року в Теплику. Там закінчив школу та аграрний ліцей. Після строкового армійського вишколу продовжив службу у військах МВС, поєднуючи її з навчанням у Львівському державному університеті внутрішніх справ. По завершенні контракту працював на різних підприємствах Вінниці.
Стало відомо про загибель жителя села Вернигородок Глуховецької громади Артема Іванченка, 24 грудня 2000 року народження. У 2016 році він закінчив школу в селі Іванківці, після чого навчався у Козятинському ВПТУ. У 2020 році був призваний до лав Збройних сил України, а після завершення строкової служби уклав контракт. Під час служби обіймав посаду майстра-номера обслуги 2-го мінометного взводу 1-ї мінометної батареї 3-го механізованого батальйону військової частини А5006 157-ї бригади.
13 листопада 2024 року, виконуючи бойове завдання у районі населеного пункту Курахове Покровського району Донецької області, солдат Іванченко загинув у бою.
Вінницька громада попрощалася із полеглим захисником Олександром Андрейчуком.
Олександр служив навідником міномета відділення вогневої підтримки у складі 3-ї прикордонної комендатури швидкого реагування ДПСУ. Загинув 3 грудня 2025 року поблизу села Карпівка Донецької області. Йому було 57 років.
Оратівщина отримала звістку про втрату бійця, свого земляка В‘ячеслава Шумлянського, 1989 року народження, жителя села Скоморошки.
Старший сержант В.Шумлянський був мобілізований до Збройних сил України у березні 2022 року. Під час бойових дій із підрозділами держави-агресора біля населеного пункту Лісне Сумської області воїн загинув 3 лютого 2026 року.
У Гайсинську громаду «на щиті» повернувся молодий офіцер, лейтенант, командир взводу – старший офіцер батареї 1-го самохідного артилерійського взводу 1-ї самохідної артилерійської батареї самохідного артилерійського дивізіону 25-ї окремої повітряно-десантної Січеславської бригади Віталій Мазур, 1999 року народження.
Військовий загинув 5 лютого 2026 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Надія Покровського району Донецької області.
Тульчинщина в жалобі.
23 жовтня 2024 року під час ведення бойових дій у районі населеного пункту Дарʼїно Суджанського району Курської області загинув Віталій Патлатюк, 10 вересня 1972 року народження, житель села Зарічне.
Призваний на військову службу по мобілізації на особливий період, старший солдат Патлатюк Віталій був інспектором прикордонної служби 2 категорії — кулеметником 3 прикордонної застави 3 відділу прикордонної служби (тип C) 2 прикордонної комендатури швидкого реагування 15 мобільного прикордонного загону.
Вінницька громада попрощалася із полеглими захисником Ярославом Мельницьким.
Ярослав служив стрільцем у складі 21-ї окремої механізованої бригади. Брав участь у боях на Харківщині, Донеччині та Курському напрямку. Після бою 14 грудня 2024 року вважався зниклим безвісти. Згодом підтверджено його загибель. Воїну було 33 роки.
У Жерденівці провели в останній земний шлях Героя Миколу Тарасенка, 25 жовтня 1979 року народження.
Чоловік був мобілізований у жовтні 2024 року. Службу проходив у званні молодшого сержанта, старшого навідника 1-го мінометного розрахунку 2-го мінометного взводу 2-ї мінометної батареї.
Життя Героя обірвалося 19 листопада 2024 року неподалік від населеного пункту Новоолексіївка Покровського району Донецької області. З того часу, майже 15 місяців, чоловік вважався зниклим безвісти. І лише нині підтвердився факт його загибелі внаслідок артилерійського обстрілу позицій противником, згідно з експертизою ДНК .
Вінницька громада попрощалася із полеглим захисником Антоном Шатковським.
Нацгвардієць Антон Шатковський воював у 15-ій бригаді оперативного призначення НГУ «Кара-Даг». Виконував бойові завдання на Оріхівському, Покровському та Харківському напрямках. Загинув 26 січня 2026 року поблизу села Гусинка Куп’янського району. Йому назавжди 35 років.
Агрономічна сільська рада повідомила, що під час проходження військової служби 30 січня помер старший лейтенант, командир 1 зенітного ракетного взводу 1 зенітної ракетної батареї військової частини А 5265 Ігор Назаренко, житель села Медвеже Вушко.
Чоловік народився 12 серпня 1968 року в селі Широка Гребля Козятинського району. Пройшов строкову службу у Західній групі військ у місті Бернау (Німеччина), де здобув військове звання «старшина» та був заступником командира взводу. Після служби працював за фахом на заводі «Маяк». Працював учителем фізичного виховання і початкової військової підготовки в Медвежевушківській середній загальноосвітній школі.
У вересні 2025 року він був мобілізований до Збройних сил України. Служив командиром взводу охорони, а згодом — командиром зенітно-ракетного взводу у званні старшого лейтенанта.
30 січня 2026 року життя Ігора обірвалося у пункті дислокації військової частини внаслідок хвороби серця.
Барська громада та село Мирне попрощалися із мужнім воїном Володимиром Паюком, 1968 року народження.
Володимир став на захист Батьківщини ще на початку березня 2022 року. Пройшов через найгарячіші точки Донеччини, де у січні 2023 року під н.п. Водяне отримав важке поранення. Після тривалого лікування і звільнення зі служби він продовжував свою боротьбу за життя тут, у тилу. Проте серце воїна, виснажене війною та наслідками поранення, зупинилося.
У місто Шаргород «на щиті» повернувся захисник Максим Годованюк, 9 квітня 2001 року народження, боєць Збройних сил України.
Максим Антонович став на захист України у грудні 2022 року. Служив оператором БпЛА відділення ударних безпілотних авіаційних комплексів взводу ударних безпілотних систем.
Близько місяця тому родина Максима отримала повідомлення про те, що він зник безвісти. Нині ж підтвердилася інформація про його загибель.
Солдат М.Годованюк поклав своє життя у боях на території Донецької області 1 січня 2026 року.
Підтвердився факт загибелі жителя Нової Греблі Миколи Трохимчука, який з грудня 2024 року вважався безвісти зниклим.
Микола народився 3 червня 1989 року в с.Нова Гребля. Після закінчення школи навчався у ПТУ №5 м.Вінниці.
До війська чоловіка мобілізували у квітні 2022 року. За два роки військовий воював у найгарячіших точках фронту. Брав участь у звільненні Херсона, у боях у Донецькій області. Свій останній бій Герой прийняв на Курщині. Понад рік рідні сподівалися на диво, однак судово-медична експертиза підтвердила факт загибелі Героя.
Героїчно загинув житель с. Постолове Петро Соломко. Відважному Герою навіки залишиться 29.
Народився Петро Соломко у с.Сальник. Навчався в Іванівській спеціальній школі-інтернаті. Після закінчення навчання пішов працювати. Створивши родину, переїхав до с.Постолове. До війни молодий чоловік працював на залізниці, потім – різноробом. До війська Петра мобілізували в листопаді 2023 року, понад місяць навчався у Великобританії, а після повернення із навчання був направлений на Покровський напрямок. Із березня 2024 року Петро Соломко вважався безвісти зниклим. Тепер факт загибелі Героя підтверджено.
Суд визнав загиблим офіцера-танкіста ЗСУ із Іванівської громади Юрія Нємцева.
Із серпня 2023 року захисника вважали зниклим безвісти.
Суд встановив, що під час виконання бойового завдання поблизу села Андріївка Бахмутського району Донецької області ворог уразив танк Т-72, у складі екіпажу якого перебував лейтенант Нємцев. Під час відходу групи із зони обстрілу він отримав поранення, несумісні з життям. Через інтенсивний артилерійський вогонь евакуювати тіло воїна не було можливості. Про обставини подій повідомили члени екіпажу — навідник і механік-водій, а начальник медичного пункту передав інформацію на командно-спостережний пункт підрозділу. Водночас через відсутність можливості евакуації тіла військового офіційно тривалий час вважали зниклим безвісти.
Юрій Нємцев народився 6 вересня 2000 року в родині військовослужбовця. Навчався у Калинівському технологічному фаховому коледжі за спеціальністю електроенергетики та електромеханіки. Згодом він вступив до Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного, обравши шлях офіцера-танкіста. Служив командиром взводу танкової роти танкового батальйону та воював проти російських загарбників у складі 3-ї окремої штурмової бригади.
Глуховецька громада зазнала ще одної втрати: 4 лютого 2026 року відійшов у вічність житель Бродецького, молодший сержант Віктор Іванченко.
Він служив командиром ремонтно-зарядного відділення взводу спеціальних робіт ремонтної роти автомобільної техніки ремонтно-відновлювального батальйону 12-ї бригади спеціального призначення «Азов» військової частини 3057 Національної гвардії України.
Жителі села Тартак Гайсинського району «на щиті» зустріли Олександра Беседу.
Чоловік народився 28 листопада 2000 року в с.Тартак. Навчався у Тартацькій школі, закінчив Ольгопільське професійно технічне училище.
12 листопада 2021 року Олександр був призваний на військову службу (за контрактом) і проходив її на І заставі відділу прикордонної служби ‘ЧОП” прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України.
19 січня 2025 року молодший сержант, інспектор Прикордонної служби О.Беседа загинув смертю хоробрих під час виконання бойового завдання у районі населеного пункту Свердліково Суджанського району Курської області рф.
Трагічна втрата для Бершадської громади.
Загинув захисник України, житель міста Бершадь Руслан Мочульський, 1974 року народження.
Руслан Анатолійович був призваний на військову службу 11 жовтня 2023 року. Проходив службу стрільцем у складі аеромобільного підрозділу Збройних сил України. Із 11 вересня 2024 року воїн вважався зниклим безвісти за особливих обставин під час виконання бойового завдання із захисту України. Лише тепер офіційно підтверджено, що він мужньо загинув 11 вересня 2024 року в районі населеного пункту Георгіївка Донецької області.
«На щиті» повернувся Іван Струкевич із села Сьомаки Жмеринської громади, який рік і три місяці вважався безвісти зниклим на війні.
Іван народився 19 січня 1980 року в селі Сьомаки. Закінчив Браїлівську гімназію, у Браїлівському ПТУ здобув спеціальність водія і слюсаря. Працював на цукровому заводі, згодом – на виробництві тюків «BIO Energy» у селищі Браїлів. Понад десять років чоловік працював за кордоном.
Із початком повномасштабної війни чоловік став до лав Збройних сил України.
Підготовку Іван пройшов у Вінницькій області, а згодом – місячний курс бойового медика в Іспанії. Служив бойовим медиком у 37-й окремій морській бригаді.
Із 20 жовтня 2024 року вважався безвісти зниклим. Більше року родина жила надією на диво. Та стало відомо, що Іван загинув 25 жовтня 2024 року в населеному пункті Богоявленка Волноваського району Донецької області. Йому було 44 роки.
Тростянчани попрощалися із захисником України Ігорем Рабцем, 1967 року народження, із села Цибулівка Ободівської громади.
Старший солдат Ігор Рабець, стрілець мотопіхотного батальйону, віддав своє життя 4 лютого 2026 року в бою за свободу та незалежність України поблизу Волохового Яру Харківської області.
Тульчинська громада втратила жителя села Кирнасівка, солдата Олександра Тристюка, 29 червня 1985 року народження.
Олександр Леонідович до лав Збройних сил України був призваний 24 серпня 2024 року, проходив військову службу на посаді майстра-номера обслуги 1 міномета 3 мінометного взводу мінометної батареї 3 механізованого батальйону.
Загинув мужній воїн 29 січня 2026 року поблизу населеного пункту Стариця Чугуївського району Харківської області.
