Історія України
-:”Я, як політик, не маю жодного бажання переконувати всіх цих людей в тому, що вони помиляються
Я не хочу переконувати їх в тому, що вони мають підтримувати Україну, а не терористів
Я просто не хочу жити з ними в одній країні, бо у мене немає сумнівів, що більшість з них прийшли туди по власній волі…”
Людмила Бобровська
Вважаю, що пісоя звільнення Донеччини всі ці істоти, що заздалегідь не втечуть, мають бути поранені в правах до кінця їхнього життя. За їхніми дітьми та онуками слід дбайливо стежити спецслужбам України. І теж до кінця життя. Якщо вони захочуть бути нормальними громадянами своєї країни-хай доводять це українському суспільству усе свє життя! Якщо ні-зай не ображаються на обструкцію до своїх родин від нашого суспільства. Обструкція має бути не лише побутовою, а й стосуватися таких аспектів, як нормальна посада. І взагалі нормальна робота чи служба. І все це,повторюсь, при ретельном стеження за кожним їх кроком. І якщо цей крок буде мати антидержавну ознаки-негайно їх саджати за ґрати без зайвих розмов о “правах людини”.Тому що ці істоти самі викреслили себе з переліку людин. Так, це буде тимчасово не зовсім демократія. Але після такої війни справжня демократія деякий час для нас буде смертельною отрутою. Через декілька десятиріч, коли Україна окріп не, можна буде й про демократію у повному її сенсі подбати.