Судячи з поведінки найбільш метушливих народних депутатів, які, до слова, представляють різні фракції, українські парламентарі активно шукають можливість перекласти відповідальність за схвалення можливого мирного договору (я особисто не вірю в можливість його укладення в найближчі кілька років) на українське суспільство.

І нехай нас не вводять в оману гучні звинувачення на адресу виконавчої влади, мовляв, саме вона є ініціатором такого кроку, як референдум.

Насправді депутати намагаються уникнути власної політичної пастки: голосувати за антиконституційні, а отже й кримінально карані рішення вони не можуть, але й ухвалювати жорсткі рішення, які мобілізували б усіх і кожного, зокрема і їх самих, на безпосередню відсіч російському ворогу задля збереження Української держави, їм бракує сміливості.

Отже, маємо бути пильними й не дозволити Верховній Раді України перекласти свої виключні повноваження та право на схвалення міжнародних договорів на суспільство.

…Ми вступаємо в етап максимальної відповідальності та найскладніших рішень. І на цьому етапі Верховна Рада України має всі шанси повернути свою суб’єктність і здобути славу парламенту, який зберіг Україну.