Священство – це не красивий підрясник (доречі підрясник, це одяг не для хизування, а навпаки, символ благочестивого життя і бажання слідувати за Богом), не красиві проповіді, а вміння жертвувати собою та своїм.

В служінні Богові, кожен буде стикатись з випробовуваннями. Іноді тебе будуть випробовувати обставини, а іноді і Сам Господь – чи готовий ти терпіти, готовий не лише говорити, а нести свій хрест. А це жертва.

Часто ти не будеш розуміти за що це, чому. Один з останніх моїх випадків. Вечір, ожеледиця, мете сніг, світла немає, дороги майже не видно, ще з моїми старими лампами в фарах. Переді мною вибір: заварити теплий чай, і сидіти вдома, або їхати на каплицю та служити Службу Божу за хлопців, хто в окопі, хто в полоні, за мирне небо, щоб Господь беріг життя людей…..

Вибрав друге і після Служби Божої, повертаючись додому, по цій темрямі та ожеледиці, з моїми старими лампочками в фарах….. вʼїхав в стовб на 30 тисяч гривень ремонту…… Я стояв на колінах, волав до Бога: за що, чому?????? В мене було велике питання до Бога!!!!!

… і Бог тихенько промовив в моє серце: кожна Служба Божа, це збережені життя людей…..

Друзі, служіння Богові, це наша жертва. Це наша невеличка відповідь Богові на Його Велику Жертву, яку Він звершив на Хресті.

Священство – це про хрест. І хто думає, що священство – це про життя, «як сир в маслі», трохи не так. Буває і таке, що священнику добрі люди віддячують, допомагають. І він декілька днів живе ні про що не піклуючись (наприклад, за що годувати дітей). Але переважно це життя дуже скромне. Священник і служить Богові і підпрацьовує де може на роботах.

Священство це далеко не про красиві проповіді та фіолетові підрясники з грецького шовку………

Священник Іван