Багато хто плутається в термінах, але шлях до автокефалії ПЦУ був бездоганним з точки зору канонічного права. Це не було «створення нової церкви», це було виправлення злочину 1686 року.
Три кроки до свободи:
1 Скасування «соболячого хабаря»
Вселенський Патріархат офіційно скасував грамоту 1686 року. Юридично це означає, що передача Київської митрополії під контроль Москви визнана недійсною. Україна знову стала канонічною територією Константинополя, якою вона була 700 років до окупації.
2 Об’єднавчий собор (15 грудня 2018 р.)
Під омофором Вселенського Патріарха відбулося злиття трьох гілок: УПЦ КП, УАПЦ та частини УПЦ МП. Вони об’єдналися в єдину структуру — Православну Церкву України (ПЦУ). Це було відновлення єдності українського православ’я, яке Москва розколювала століттями.
3 Дарування Томосу (6 січня 2019 р.)
Тільки після відновлення Київської митрополії та об’єднання церков, Вселенський Патріарх Варфоломій вручив Томос. Це сертифікат про повну незалежність (автокефалію). Тепер ми рівні серед рівних у Диптиху світового православ’я.
Чому це важливо?
Москва завжди кричала про «безблагодатність» українських церков. Але скасування грамоти 1686 року довело: саме перебування Московського патріархату в Україні було канонічною аномалією.
Україна не «пішла в розкол» — вона повернулася додому, до витоків, які були за хрещення Русі.
Сьогодні ПЦУ — це єдина канонічна спадкоємиця тієї самої давньої Київської Митрополії, яку намагалися розчинити в імперському болоті.
