У час, коли весь цивілізований світ стає на захист українського олімпійця, стало відомо, що Владислав Гераскевич має подільське коріння.

«Тульчинський край» повідомляє:

– Вітаймо Владислава Гераскевича, нашого Героя! У нашому місті живуть Ольга Олександрівна і Віктор Григорович Потапенки, рідні бабуся і дідусь Владислава. А його прадід — Почесний громадянин міста Тульчина, визволитель міста від фашистів Потапенко Григорій Сильвестрович! Дякуємо родині за виховання.

Як відомо, під час Зимових ігор Міжнародний олімпійський комітет заборонив скелетоністу Владиславу Гераскевичу виступати з шоломом, на якому зображені загиблі українські атлети. 27-річний спортсмен намагався оскаржити рішення МОК, а коли дістав відмову, то проігнорував заборону. Організатори дискваліфікували українця, що сколихнуло скандал. Інші учасники змагання почали виступати на його захист і запустили флешмоб «Пам’ять не є порушенням — remembrance is not a violation».

Президент Володимир Зеленський нагородив Гераскевича орденом Свободи.

А бізнесмени України вирішили зібрати суму 127 000 у.о., яка рівна найвищій нагороді Олімпіади. Кажуть, уже зібрали 147000.

Правозахисники виступили із жорстокою критикою МОК за подвійні стандарти щодо російських символів і жестів українців.

Міжнародна організація Global Rights Compliance вважає, що Міжнародний олімпійський комітет (МОК) порушив власні правила, дискваліфікувавши українського спортсмена.

«Порушуючи так звані «правила участі», МОК дозволив щонайменше чотирьом російським спортсменам брати участь в Іграх, попри їхню підтримку вторгнення росії. Крім того, італійському сноубордисту Роланду Фішналлеру було дозволено виступати зі шоломом, прикрашеним російським прапором, попри заборону на цей символ. Досі не пояснено, як МОК тлумачить такі прояви фактичної підтримки грубих порушень міжнародного права, визнаних Генеральною Асамблеєю ООН», — наголошується у заяві GRC.

«Її сльози — найбільше лицемірство»

Легендарний чеський хокейний воротар Домінік Гашек назвав проявом справжнього лицемірства сльози президентки Міжнародного олімпійського комітету (МОК) Кирсті Ковентрі після дискваліфікації на Іграх-2026 українського скелетоніста Владислава Гераскевича.

Двократний володар Кубка Стенлі додав, що МОК і її очільниця відверто підсилюють російську агресію й є співучасниками злочинів армії кремлівського диктатора володимира путіна.

«Її сльози — найбільше лицемірство, яке тільки можна собі уявити. Чому вона не плакала, коли МОК вирішив дозволити 13 російським спортсменам змагатися на Олімпіаді? Чому вона не плаче щоразу, коли кожен із цих 13 починає змагатися? Хіба їй не шкода багатьох людей, яких уб’ють у російській імперіалістичній війні через ці Олімпійські ігри?» — висловився Гашек.

Виступ сенатора Сенсі українською

Великий друг України, сенатор від Демократичної партії Filippo Sensi підняв питання про дискваліфікацію українського спортсмена Владислава Гераскевича в стінах сенату Італії.

Засудивши рішення МОК, він розповів історії загиблих атлетів, зображених на касці українця. Парламент підтримав виступ оплесками, а головуюча на засіданні сказала: «Особисто підтримую та приєднуюся до ваших слів».

– На думку бюрократів МОК, Гераскевич винний у тому, що не відмовився від свого шолома, на якому були зображені обличчя багатьох українських спортсменів — його колег, чемпіонів або тих, хто подавав великі надії — убитих безумством путіна, яке, на жаль, знаходить чимало прихильників.

МОК заявляє, що шолом Гераскевича не відповідає регламенту. Цікаво, чи відповідає регламенту військова агресія проти України, якій за кілька днів виповниться чотири роки.

Цікаво, який це спорт?

Уявіть собі атлета, який тренується чотири роки, ба більше, у таких важких умовах, щоб потрапити на Олімпійські ігри, а потім його дискваліфікують не за допінг, а за те, що він носить із собою обличчя таких самих спортсменів, як він — тих, хто мав бути там, хто міг бути там.

Оскільки МОК цього не дозволяє, коротко розповім, ким були деякі з цих спортсменів — ті, хто сьогодні не може бути на трасі в Кортіні разом із Владиславом. Їх було вбито понад 650.

Євген Малишев — біатлоніст, убитий у Харкові за місяць до того, як йому мало виповнитися 20 років.

Марія Лебідь, 15 років. Вона була вдома, у Дніпрі. Ракета.

Дмитро Шарпар (25 роки) — фігурист. Загинув у Бахмуті, коли боровся за оборону лінії фронту.

Катерина Троян, 32 роки, легка атлетика, загинула на полі бою.

Володимир Андрощук (22 роки) — легка атлетика, також загинув у Бахмуті.

Олексій Хабаров (31 рік) — стрілець, убитий на Донеччині.

Дар’я Курдель, 20 років, загинула під час ракетного удару по Харкову.

Іван Кононенко, поранений у бою, захотів повернутися на передову, не послухавши порад лікарів, які казали йому не робити цього. Вони мали рацію — і водночас помилялися.

Аліна Перегудова (14 років) — важкоатлетка. Вона стояла в черзі з матір’ю та дядьком у Маріуполі, щоб набрати запас води.

Максим Галінічев (22 роки) — боксер, убитий під час захисту свого села в Луганській області.

Андрій Куценко (34 роки) — велосипедист, убитий на Донеччині.

Олексій Логінов (23 роки) — хокеїст, убитий на Луганщині.

Микита Козубенко — стрибун у воду, 31 рік. Загинув у бою.

Андрій Яременко, 25 років.

Тарас Шпук — учасник Invictus, доброволець на війні.

Роман Поліщук — легка атлетика.

Федір Єпіфанов (18 років) — фехтувальник. Загинув на фронті в Запорізькій області.

Катерина Дяченко (11 років) — гімнастка. Бомба в Маріуполі: її родина опинилася під завалами, ті, хто вижив, були в лікарні, яку знищив наступний авіаудар. Ніхто з її родини не вижив.

Карина Бахур (17 років) — кікбоксерка, чемпіонка світу. Ракетний удар у Берестині. Її доставили до лікарні у критичному стані — вона накрила собою батька, щоб захистити його від вогню. Вона померла на операційному столі.

Вікторія Івашко (9 років) — дзюдоїстка, влучання ракети в Києві три роки тому: вона була вдома з мамою.

Ось імена та історії українських спортсменів, яких Гераскевич хотів узяти із собою як пам’ять, щоб черпати з них силу, щоб вони бігли й змагалися разом із ним — так, як вони цього заслуговували.

Саме це, і нічого більше, стало причиною дискваліфікації з боку МОК. І саме це та багато іншого назавжди дискваліфікує сам МОК.

Наші земляки так само серцем і душею підтримали цього мужнього спортсмена. А хмільничанин Олег Побережець написав вірш, присвячений нашому мужньому земляку (читайте на 1-й стор.)

Тетяна Квасюк