Святитель Лев Великий, папа Римський (440–461), отримав добру освіту. Він був архідияконом при папі Сиксті III, а у вересні 440 року став папою Римським.

У важкий для Церкви час святитель Лев поєднував пастирську лагідність із твердістю у вірі. Він став головним захисником Православ’я проти єресей Несторія, Євтихія та Діоскора. Його послання сприяли скликанню IV Вселенського Халкидонського Собору (451), де було утверджено вчення про дві природи в Христі та відлучено єретиків від Церкви.

Святитель Лев також захистив Рим від варварів: у 452 році словом зупинив Аттілу, а в 455 році переконав вандалів не нищити місто.

Він помер у 461 році та був похований у Римі, у Ватикані. Його спадщина налічує 96 проповідей і 143 послання, серед яких найвідоміше – до святителя Флавіана.