Вінницька громада попрощалася із захисником Дмитром Шинаєвим.
Дмитро Шинаєв із 2014 року боронив Україну. Пройшов Крим та Іловайськ, служив у розвідці Східного регіонального управління ДПСУ, воював на найгарячіших напрямках. Загинув 11 лютого поблизу Краматорська. Йому було 33 роки.
Підтверджено загибель захисника України, жителя села Кирнасівка Тульчинської громади Дмитра Секрета, 14 листопада 1995 року народження.
Дмитро був призваний на військову службу 29 липня 2024 року. Проходив службу як стрілець-помічник гранатометника десантно-штурмового відділення десантно-штурмового взводу десантно-штурмової роти.
20 листопада 2024 року воїн загинув під час ведення оборони в районі населеного пункту Вознесенка Донецької області внаслідок ворожого артилерійського та мінометного обстрілу. Вважався безвісти зниклим.
Вінницька громада попрощалася із захисником Миколою Ільчуком.
Микола Ільчук (позивний «ФЛЕШ») служив у підрозділах поліції, згодом – у Центрі спеціальних операцій «А» СБУ. Брав участь у бойових діях на Сумському, Донецькому, Харківському та Запорізькому напрямках. Загинув 13 лютого поблизу села Барвінкове Запорізької області. Йому було 35 років.
Під час виконання бойового завдання загинув захисник із Козятинської громади – Олександр Нагірняк, 1974 року народження.
Похований Олександр Анатолійович на кладовищі в селі Пиковець, на Алеї слави.
Вінницька громада попрощалася із захисником Дмитром Орленком.
Дмитро Орленко став на захист України торік. Молодший сержант 156-ї окремої механізованої бригади загинув 7 лютого поблизу села Храпівщина на Сумщині. Йому було 44 роки.
У селі Кальник Дашівської громади попрощалися із Героєм, воїном Олександром Гашинським, 1989 року народження. Він загинув 7 лютого 2026 року під час бойових дій у районі н. п. Біляківка Синельниківського району Дніпропетровської області.
Олександр був мобілізований до лав Збройних сил України у вересні 2024 року.
Перестало битися серце захисника України Василя Бурдейного із села Демківка Тростянецької громади.
Молодший сержант Василь Бурдейний з перших днів повномасштабного вторгнення став на захист України. Ніс службу у військовій частині А3425 61-ої окремої механізованої Степової бригади.
У вересні 2024 року під час виконання бойового завдання на Курщині був важко поранений і проходив тривале лікування.
11 лютого під час чергового оперативного втручання у Рівненській лікарні життя мужнього захисника України обірвалося. Йому було 53 роки.
Вінницька громада попрощалася із захисником Ігорем Ковалишиним.
Ігор Ковалишин боронив державу ще з 2014 року, а з початком повномасштабного вторгнення добровільно повернувся до лав ЗСУ. Головний сержант 36-ї бригади морської піхоти виконував бойові завдання на півдні та сході країни. Загинув 16 жовтня 2024 року на Курщині. Йому було 54 роки.
Уланівська громада зазнала втрат.
Під час виконання бойового завдання 6 травня 2025 року в районі населеного пункту Миролюбівка Покровського району Донецької області загинув житель села Рибчинці – Юрій Паламарчук, 25 квітня 1991 року народження, який попередньо вважався безвісти зниклим.
Вінницька громада попрощалася із захисником Анатолієм Чипорнюком.
Анатолій Чипорнюк став на захист України у 2022 році. Старший солдат 110-ї бригади, водій-сапер, воював на Донеччині та інших напрямках, попри поранення повертався у стрій. Загинув 8 лютого поблизу Герасимівки. Йому було 57 років.
Підтверджено загибель воїна Василя Чаюна, жителя села Жежелів Глуховецької громади. Захисник тривалий час вважався безвісти зниклим.
Вінницька громада попрощалася із полеглим захисником Петром Гончаруком.
Петро Гончарук добровольцем став до лав Збройних сил України на початку повномасштабного вторгнення. Служив у складі 3-ї окремої важкої механізованої Залізної бригади, виконував бойові завдання як кулеметник та старший стрілець-оператор взводу. Брав участь у боях за Бучу та Ірпінь, воював на Куп’янському та Луганському напрямках. Загинув 13 лютого 2024 року поблизу селища Білогорівка Сіверськодонецького району. Йому було 47 років.
Мурованокуриловецька селищна рада повідомила: 4 лютого 2026 року у селі Вільне Ізюмського району Харківської області в результаті вогнепального поранення помер військовослужбовець, житель села Вищеольчедаїв Олександр Ющенко, 21 березня 1979 року народження, головний сержант.
Олександр був мобілізований у перші дні війни, служив сержантом із матеріального забезпечення 13 стрілецької роти 5 батальйону територіальної оборони військової частини А 7048.
Вінницька громада попрощалася із полеглим Захисником Андрієм Сологубом.
Він став на захист України навесні 2024 року. Служив снайпером розвідувального взводу у складі 5-ї окремої штурмової Київської бригади. Загинув 29 липня 2025 року під час виконання бойового завдання поблизу села Олександроград Волноваського району Донецької області. Йому був 41 рік.
Тростянеччина в жалобі.
Понад рік рідні та громада жили з надією і вірою, з нетерпінням чекаючи звістки про захисника України – Петра Паламарчука, жителя селища Дубина.
8 грудня 2024 року під час виконання бойового завдання солдат Петро Паламарчук загинув. Йому було 44 роки.
Вінницька громада попрощалася із полеглим захисником Олегом Некрасовим.
Олег Некрасов боронив Україну з 2014 року. Служив у батальйоні особливого призначення «Вінниця», а згодом – у складі об’єднаної штурмової бригади Національної поліції України «Лють». Був старшим сержантом, виконував бойові завдання на Донецькому напрямку. Загинув 2 лютого поблизу міста Костянтинівка Краматорського району. Воїну було 55 років.
Глуховецька територіальна громада повідомила про загибель свого земляка, жителя селища Бродецьке, солдата Збройних сил України Олега Тітора, 1990 року народження, відомого серед побратимів за позивним «Барні».
Воїн загинув 8 лютого 2026 року під час виконання бойового завдання у районі населеного пункту Верхня Терса Пологівського району Запорізької області. Він певний час вважався зниклим безвісти.
Вінницька громада попрощалася із полеглим захисником Олександром Ковальчуком.
Він був молодшим сержантом, виконував бойові завдання у складі 59-ї окремої штурмової бригади безпілотних систем імені Якова Гандзюка на посаді номера обслуги міномета. Пліч-о-пліч з побратимами захищав Україну на найгарячіших ділянках фронту у Запорізькій, Миколаївській, Херсонській та Донецькій областях. Загинув 2 березня 2023 року поблизу селища Невельське Покровського району. Воїну навічно залишилося 53 роки.
В останню путь у м. Чернігів провели підполковника СБУ Руслана Петренка із с. Гопчиця Погребищенської громади.
Руслан народився 25 лютого 1985 року в с. Адамівка Погребищенського району Вінницької області. Виріс у с. Гопчиця Погребищенського району Вінницької області. У 2009 році закінчив Одеську національну академію зв’язку ім. О. С. Попова. Руслан Михайлович проходив службу у місті Чернігові. З перших днів повномасштабного вторгнення військ рф на територію Української держави він активно долучився до заходів із відсічі та стримування збройної агресії. У березні 2022 року під час оборони міста Чернігова Руслан Петренко під постійними обстрілами брав участь у найскладніших операціях Сил оборони міста.
Офіцер Центру спеціальних операцій «Альфа» підполковник СБУ Петренко Руслан героїчно загинув 1 лютого 2026 року під час виконання бойового завдання на Куп’янському напрямку Харківської області.
Воїн мав нагороди: відзнака Президента України «За оборону України», за оборону міста Чернігова – відомча відзнака Служби безпеки України «Вогнепальна зброя», грамота з відзнакою від начальника Центру спеціальних операцій «А» СБУ (посмертно), відомча заохочувальна відзнака Служби безпеки України – нагрудний знак «За відвагу» (посмертно).
За результатами ДНК-експертизи підтверджено факт загибелі жителя села Корделівка Валерія Карчхадзе.
Валерій народився 7 вересня 1999 року в селі Троїцьке Миколаївської області. Там проживав до третього класу, після чого разом із родиною переїхав до села Корделівка. Строкову військову службу проходив у Полтаві на посаді зв’язківця. Після строкової служби уклав контракт на проходження військової служби в одній із військових частин, що дислокуються в місті Києві, та з 2019 року виконував бойові завдання на Донецькому напрямку.
З початком повномасштабного вторгнення Валерій брав участь в обороні Києва. Згодом продовжив виконання бойових завдань на Сході країни.
У квітні 2024 року Валерія було переведено до складу 79-ї окремої десантно-штурмової бригади, яка на той час виконувала бойові завдання на Покровському напрямку. Із 21 травня 2024 року він вважався зниклим безвісти. Після проведення ДНК-експертизи, стало відомо про його загибель.
Село Демівка Ольгопільської громади провело в останню путь воїна Сергія Сича.
Сергій народився 6 травня 1998 року. Переїхав до Ольгопільської громади з Луганської області. У 2017 році Сергій підписав контракт і пішов захищати Україну в зоні проведення АТО.
Із початком повномасштабного вторгнення був призваний на військову службу по мобілізації 9 червня 2022 року. Виконував бойові завдання на найгарячіших напрямках – захищав Нью-Йорк, Торецьк, Бахмут, Костянтинівку, Часів Яр.
Під час бойових дій у районі населеного пункту Часів Яр Бахмутського району Донецької області молодший сержант, навідник-оператор 4 механізованої роти 2 механізованого батальйону військової частини А0998 Сергій Сич вважався зниклим безвісти.
15 липня 2025 року під час стрілецького бою з противником у районі населеного пункту Часів Яр Бахмутського району Донецької області Сергій загинув.
За мужність і самовідданість був нагороджений відзнакою «Ветеран війни – учасник бойових дій», почесним знаком Головнокомандувача ЗСУ “Золотий хрест”, медалями «За оборону міста Бахмут», «За оборону міста Часів Яр», «Честь і Слава».
Загиблим визнано захисника Вадима Козиревича, уродженця села Воскодавинці Самгородоцької громади.
1 вересня 2024 року під час виконання бойових завдань у районі населеного пункту Вербове Запорізької області військовослужбовець отримав смертельні поранення.
Згодом, 28 червня 2025 року, Вадима Козиревича було офіційно визнано загиблим.
Бершадська громада втратила мужнього воїна. Загинув старший солдат Олександр Юхименко, 1981 року народження, житель села Бирлівка.
Олександр Володимирович проходив військову службу на посаді механіка-водія танкового взводу танкової роти танкового батальйону. Був призваний на військову службу 23 грудня 2022 року.
30 січня 2026 року, під час виконання бойових завдань із захисту Батьківщини, загинув поблизу населеного пункту Куп’янськ-Вузловий Куп’янського району Харківської області.
Ладижинці провели в останню путь солдата ЗСУ Миколу Галушкіна.
Він народився 21 листопада 1985 року у місті Луганськ. Зростав у селі Скибинці. Працював на будівництві у місті Києві, на підприємстві «Зоря».
У 2012 році сім’я переїхала до Ладижина, де Микола працював у компанії МХП.
У 2023 році добровільно вступив до ЗСУ після загибелі брата. Служив у 46-й десантно-штурмовій частині та 144-й окремій піхотній бригаді.
5 лютого 2026 року загинув, виконуючи бойове завдання.
Похований у селі Скибинці.
Жителі села Станіславчика та м. Жмеринки провели в останню земну дорогу відважного воїна – Костянтина Січкара.
Костянтин народився 6 листопада 1975 року в селі Станіславчик. Працював на жмеринському заводі «Експрес», згодом – будівельником у Вінниці.
18 червня 2024 року чоловік став до лав Збройних сил України. Службу проходив у складі 17 армійського корпусу Сухопутних військ ЗСУ.
Загинув 4 лютого 2026 року під час виконання бойового завдання поблизу с. Копані Пологівського району Запорізької області.
Соболівська громада у жалобі.
Захищаючи Україну, загинув житель села Шиманівка – Микола Шведюк, 1981 року народження.
Тростянеччина попрощалась із мужнім захисником України Віктором Пріщенком, жителем села Оляниця.
Віктор народився 27 вересня 1986 року в селі Оляниця.
Служив солдатом, водієм автомобільного відділення взводу матеріально-технічного забезпечення батальйону зв’язку військової частини А0415 3-ї окремої бригади зв’язку (3 ОБЗ), що входить до складу Військ зв’язку та кібербезпеки Збройних сил України.
9 лютого 2026 року під час виконання бойового завдання у населеному пункті Лиман Харківської області мужній воїн загинув.
Обірвалося життя захисника Анатолія Рахманова з села Лаврівки Стрижавської громади.
Анатолій народився у селі Лісовому Барського району. Навчався у будівельному училищі. Проходив строкову військову службу. Працював на будівництвах у місті Києві, певний час — на підприємстві «Полімер». Останнім місцем роботи було ТОВ «Вигідна покупка».
Із липня 2023 року Анатолій мужньо захищав країну. Воював у Харківській, Донецькій та Запорізькій областях, був учасником бойових дій, проходив службу сапером. Був старшим водієм першого мотопіхотного відділення другого мотопіхотного взводу третьої мотопіхотної роти мотопіхотного батальйону військової частини А4860. Двічі зазнавав поранень. Під час виконання бойового завдання на Курському напрямку вважався безвісти зниклим. Згодом був знайдений після отриманого осколкового поранення та з лікарні зателефонував дружині. Після лікування повернувся до військової служби.
1 лютого 2026 року серце захисника зупинилося назавжди.
