Олексій Керебко
Війтовецька громада провела в останню земну дорогу Героя Олексія Керебка. Олексій мешкав у Писарівці.
Із вересня 2024 року він вважався безвісти зниклим. Нещодавно експертиза підтвердила, що того дня воїн загинув.
Йому назавжди залишилося 28.
Віталій Гарматюк
У Гвардійську громаду на вічний спочинок повернувся Віталій Гарматюк, житель села Райківці, 24.06.1979 року народження.
Він загинув під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Торецьке Добропільського району Донецької області. Життя воїна обірвалося 31 січня 2026 року.
Богдан Власюк
Берездівська територіальна громада повідомила про смерть старшого сержанта Богдана Власюка, 1977 року народження.
Серце військового зупинилося передчасно.
Григорій Мартинюк
У Старокостянтинівській територіальній громаді попрощалися зі старшим солдатом Григорієм Мартинюком, 1977 року народження. Воїн помер 14 лютого 2026 року на Дніпропетровщині. Зазначається, що смерть пов’язана з виконанням обов’язків військової служби.
Олег Мацюра
Кам’янець-Подільська міська територіальна громада провела в останню путь солдата Олега Мацюру, 1970 року народження.
Військовослужбовець помер 13 лютого 2026 року внаслідок хвороби.
Валентин Лісовий
У Хмельницькому провели в останню земну дорогу Героя Валентина Лісового.
Валентин був мешканцем Меджибізької громади. Народився 9 грудня 2005 року. Попри юний вік добровільно доєднався до війська. Валентин Лісовий служив за контрактом у 128-ій окремій гірськоштурмовій бригаді.
Загинув 5 лютого на Запорізькому напрямку внаслідок удару ворожого FPV-дрона.
Герою нещодавно виповнилося 20.
Олександр Домбровський
У Хмельницькому попрощалися зі старшим солдатом Олександром Домбровським, 1987 року народження.
Чоловік пішов на фронт добровольцем у перші дні повномасштабної війни. 26 лютого 2022 року Олександр вступив до лав добровольчого батальйону «Балу». Згодом служив у прикордонній службі.
9 жовтня 2024 року військовий зник безвісти. Це сталось на Курському напрямку. Лише після репатріації тіл захисник повернувся додому «на щиті».
Захисник загинув 9 жовтня 2024 року. Йому було 37 років.
Федір Мартинюк
У Хмельницькій громаді попрощалися з старшим солдатом Федором Мартинюком.
Федір Мартинюк був родом із села Жабче на Хмельниччині. Після мобілізації ніс службу у підрозділах протиповітряної оборони, згодом воював у штурмових військах на Донеччині.
Понад рік вважався зниклим безвісти. Загибель воїна підтвердила ДНК-експертиза. 17 листопада 2024 року військовий загинув на Донеччині.
Героєві навіки 41 рік.
Віктор Нідерман
У Хмельницькому відбулося прощання з Віктором Нідерманом. Його мобілізували у травні 2024 року. Чоловік служив розвідником у складі 79-ї окремої десантно-штурмової бригади.
Віктор Нідерман загинув 22 червня 2024 року під час виконання бойового завдання на Донеччині. Понад рік вважався зниклим безвісти. Загибель воїна підтвердила ДНК-експертиза.
Віктору було 46 років.
Владислав Будник
У Старокостянтинівській громаді попрощалися з майором Владиславом Будником, 2000 року народження.
Військовий вважався зниклим безвісти. Лише зараз стало відомо: він загинув 21 грудня 2025 року під час виконання бойового завдання. Це сталось поблизу населеного пункту Привілля Бахмутського району Донецької області.
Йому було 25 років.
Дмитро Дем’янов
На Покровському напрямку під час виконання бойового завдання загинув Дмитро Дем’янов. Його життя обірвалось 10 лютого цього року.
Йому назавжди залишиться 50.
Артем Синіцький
Відбулося прощання з Артемом Синіцьким — мешканцем села Бережанка.
Артем 1999 року народження.
Воїну навіки 26.
Василь Гонта
Чемеровецька територіальна громада повідомила про загибель військовослужбовця з села Кугаївці — Василя Гонти.
Василь Гонта народився 30 січня 1977 року. Працював на солодовому заводі «Оболонь». У 2014 році проходив службу при районному військовому комісаріаті.
2 квітня 2024 року був мобілізований. Служив стрільцем. Виконував бойові завдання на Донецькому та Курському напрямках.
27 лютого 2025 року під час боїв на території Курської області зник безвісти. Родина майже рік чекала звістки. Днями підтвердили загибель воїна саме у той день — 27 лютого 2025 року.
Йому було 48 років.
Рустам Зінатулін
Кам’янець-Подільська громада провела в останню дорогу старшого сержанта Рустама Зінатуліна.
Захисник народився 12 липня 1978 року. Свій шлях у війську чоловік розпочав ще у 1996 році, а з початком повномасштабної війни знову став до лав Збройних сил України. Був сапером, згодом став командиром відділення, а пізніше – головним сержантом-командиром відділення.
Серце воїна навіки зупинилось 12 лютого 2026 року через хворобу у стінах міської лікарні
Йому було 47 років.
Ігор Марков
У скорботі Сахновецька громада: тут попрощалися із захисником Ігорем Марковим, жителем села Великі Пузирки.
Він народився 18 серпня 1969 року.
Ігор Марков проходив службу у лавах Збройних сил України. Помер 9 лютого 2026 року під час лікування у Військово-медичному клінічному центрі Західного регіону у Львові.
Йому було 56 років.
Роман Ральчик
У Новоушицькій тергромаді попрощалися із 26-річним Героєм Романом Ральчиком.
Ральчик Роман народився 11 листопада 1996 року в селі Березівка. Отримав професію маляра-штукатура у Хмельницькому профтехучилищі №4. Після завершення строкової служби працював за кордоном.
У червні 2020 року став у ряди елітних військ. Брав участь в АТО. Під час повномасштабного вторгнення продовжив боронити країну від ворога.
Від травня 2023 року Романа вважали зниклим безвісти. Лише нещодавно інформація про загибель підтвердилася. Воїн поліг 12 травня 2023 року в місті Бахмут під час виконання бойового завдання.
За зразкову службу, мужність і відвагу, самовіддані дії, виявлені під час захисту державних інтересів України, за життя нагороджений орденом «За мужність» III ступеня, відзнакою «За оборону України» та іншими нагородами командування.
Василь Закревський
Хмельничани провели в останню земну дорогу Героя Василя Закревського.
Василь народився 10 липня 2000 року в селі Іванківці Старосинявського району. Згодом родина переїхала до Хмельницького. Здобув професію газоелектрозварювальника у професійно-технічному училищі.
Після навчання пішов на строкову службу. Згодом підписав контракт. Брав участь в АТО на Луганщині та Донеччині. З початком повномасштабного вторгнення знову став до строю.
Добровільно долучився до 131-го окремого розвідувального батальйону імені полковника Євгена Коновальця. Служив розвідником.
3 лютого 2026 року молодший сержант Василь Закревський загинув під час виконання бойового завдання на Запорізькому напрямку, поблизу населеного пункту Тернувате. Це сталося під час стрілецького бою з противником.
Йому назавжди 25.
Леонід Ворончук
У Хмельницькій громаді попрощалися із солдатом Леонідом Ворончуком.
Він був уродженцем села Вільшаниця Білогірської громади. Згодом проживав у Хмельницькому. Працював на будівництві.
Повістку чоловік отримав на початку 2024 року. Леонід служив у 150-й окремій механізованій бригаді.
Зв’язок із військовим обірвався 12 серпня 2024 року під час виконання бойового завдання поблизу Торецька Донецької області. Лише 5 січня 2026 року родині повідомили про збіг ДНК. Тіло воїна повернули в Україну під час репатріації.
Поховали воїна на кладовищі у селі Вільшаниця.
Леоніду було 45 років.
Євген Бортник
У селі М’якоти Плужненської сільської територіальної громади відбулося поховання воїна Євгена Бортника, 1993 року народження.
У 2022 році був призваний до лав Збройних сил України, проходив військову підготовку за кордоном, після чого виконував бойові завдання на фронті.
Захисник помер від важкого поранення у госпіталі міста Дніпро.
У Євгена залишилися двоє маленьких дітей.
Йому було 32 роки.
Валерій Вознюк
Кам’янець-Подільська громада прощалися із солдатом Валерієм Вознюком, 1973 року народження.
Валерій Вознюк за фахом був медиком. У 1992 році закінчив Кам’янець-Подільське медичне училище за спеціальністю «фельдшер». У грудні 2025 року його призвали на військову службу за мобілізацією.
Службу Валерій Вознюк проходив на посаді фельдшера медичного пункту батальйону плавальних машин.
Військовослужбовець помер від хвороби. 10 лютого 2026 року серце воїна зупинилося.
Йому було 52 роки.
Сергій Каліта
Жителі Красилова живим коридором пам’яті та шани провели в останню дорогу старшого навідника 1-го мінометного взводу мінометної батареї 1 батальйону морської піхоти, старшого матроса Сергія Каліту, 1992 року народження.
Народився Сергій у селищі Тошківка на Луганщині. Працював на шахті «Тошківська», однак після того, як сюди зайшли окупаційні війська, виїхав на підконтрольну Україні територію. Із березня 2024 року разом із сім’єю проживав у Красилові. У липні 2024 року був мобілізований до лав Збройних сил України та виконував бойові завдання на різних ділянках фронту.
Сергій Каліта загинув 3 лютого поблизу населеного пункту Мар’їне на Сумщині.
Сергію було 33 роки.
Олександр Мельничук
Ще одна болюча втрата для Волочиської громади.
9 лютого 2026 року у боротьбі за свободу України загинув Олександр Мельничук, житель міста Волочиськ.
Руслан Ільчук
Підтвердилася загибель Руслана Ільчука, жителя села Іванківці Сатанівської громади Хмельницького району. Він народився 9 березня 1988 року.
Захисник вважався зниклим безвісти з 2023 року після боїв поблизу населеного пункту Новопрокопівка Токмацької громади Пологівського району Запорізької області. Як стало відомо, військовий загинув.
Руслану Ільчуку було 35 років.
Михайло Літвінчук
Підтверджено загибель Михайла Літвінчука з села Водички Білогірської громади Шепетівського району.
Він народився 16 листопада 1996 року.
Проходив службу в 33 окремому штурмовому батальйоні. 20 жовтня 2024 року військовий зник під час виконання бойового завдання. Це сталося поблизу населеного пункту Любимівка Кореневського району Курської області.
Понад рік рідні не втрачали надії, але стало відомо, що того дня воїн загинув.
Михайлу Літвінчуку було 27 років.
Сергій Іванчук
Живим коридором пам’яті та шани жителі Красилівської громади провели в останню дорогу захисника Сергія Іванчука, 1978 року народження.
Сергій народився у Красилові. Навчався у Красилівському професійному ліцеї, де здобув фах слюсаря. У цивільному житті займався підприємницькою діяльністю.
У квітні 2024 року чоловік долучився до лав ЗСУ. Був водієм 3-го гранатометного відділення гранатометного взводу 2-го механізованого батальйону.
Військового вважали зниклим безвісти з 12 лютого 2025 року. Згідно з офіційним сповіщенням, того дня Сергій Іванчук загинув під час евакуації поранених поблизу населеного пункту Звірове Покровського району Донецької області.
Сергій Волохін
Ярмолинецька громада провела в останню земну дорогу захисника Сергія Волохіна.
Сергій народився 3 червня 1986 року в селі Москалівка. Навчався у Ярмолинецькому професійному ліцеї, де опанував професію водія та автослюсаря. Згодом юнак продовжив навчання у Хмельницькому електротехнічному технікумі. Після армії працював у службі охорони в Хмельницькому. Також був на заробітках за кордоном.
До лав Збройних сил України чоловік долучився у 2022 році. Під час проходження служби двічі мав контузії, проходив лікування і реабілітацію. А потім повернувся у військо.
Загинув 2 лютого 2026 року поблизу населеного пункту Приліпка Харківської області.
