18 лютого
Після перших новин про штурм Майдану та загибель активістів у Маріїнському парку, ситуація у Вінниці миттєво загострилася.
Активісти перекрили центральні вулиці та виїзди з міста, щоб завадити відправці підкріплень силовиків до Києва.
Увечері протестувальники вдруге (після січневих подій) зайняли будівлю обласної державної адміністрації. Люди вимагали негайної відставки губернатора та виходу депутатів із «Партії регіонів».
19 лютого
«Ніч гніву» та блокада силовиків
Цей день став кульмінацією протистояння з місцевими правоохоронцями.
Тисячі людей оточили будівлі обласної міліції та частини внутрішніх військ (на вулиці Некрасова). Головна мета — не випустити спецпризначенців на Київ.
Були атаковані та розгромлені офіси «Партії регіонів» та Комуністичної партії. Документацію та партійну символіку спалювали прямо на вулицях.
Активісти почали формувати списки місцевих правоохоронців, які поїхали в Київ, закликаючи їх негайно повернутися додому.
Вінницькі герої: Вінниця дізналася про загибель своїх земляків — Максима Шимка, Валерія Брезденюка та Леоніда Полянського. Вони стали частиною Небесної Сотні.
На Театральній площі (яку згодом перейменували на площу Небесної Сотні) зібрався величезний натовп. Люди стояли на колінах, вшановуючи пам’ять загиблих.
Саме в ці дні Вінниця остаточно вийшла з-під контролю старої влади. Театральна площа стала серцем спротиву, де цілодобово збирали допомогу, ліки та теплий одяг для відправки на столичний Майдан.
Володимир Воловодюк
