Шановні наші друзі читачі! А дехто за ці майже 35 років існування «33-го» стали для нас братами й сестрами за спорідненістю душ. Спасибі всім, хто передплатив газету, хто купує її у кіосках та на пошті. Ваша підтримка в ці важкі воєнні часи для нас неоцінима. Адже, на відміну від усяких «хитрих» марафонів і дотованих видань, ми жодної копійки не отримуємо від держави. Але служимо їй вірою і правдою. Як можемо наближаємо Перемогу та мир.
Бо ми, так як і ви, любимо Україну! Любимо свободу і захищаємо її на інформаційному фронті. Протистоїмо ворожій пропаганді. Половина наших колег зараз там — на реальному фронті, ризикують життям, щоб ми могли працювати і отримувати відносно спокійне життя.
У дев’яностих за правдиві викриття корупції і розкрадання, щоб знищити нас, тодішній мер наказав відрізати від опалення нашу редакцію (під приводом реконструкції приміщення, яке орендували).
Два роки без тепла в ось такі люті морози ми творили публікації у пристосованих рукавичках, із відрізаними пальцями. Ми навчились «окутуватись» і працювати.
Ми не здались тоді, бо вірили, що ми потрібні Україні і її народу, щоб нести правду. Це робимо і тепер!
Ми знаємо, що таке несправедливість, коли на всякі марафони, які мало хто дивиться, а тепер, із відключеннями світла, майже ніхто, виділяється
3 мільярди з наших із вами податків від заробітків, які так важко даються кожному. А ми, щоб нести вам правду, маємо заробити кожну копійку. Це нелегко.
І ми економимо на всьому.
Але розуміємо, яке значення має сьогодні українське патріотичне слово, яке протистоїть пропаганді та брехні ворога і його агентурі в тилу.
Чесно? Ми могли б це все просто кинути і виїхати, як інші, за кордон.
Ми маємо чимало офісної та виробничої нерухомості. Бо медіа-корпорація, а такою є «33-й», випускає три своїх газети, сайт, має рекламні агентства, пресклуб, видавничий комплекс, який до війни друкував більше 100 українських видань, тепер — наполовину менше, бо через непродуману інформаційну політику керівництва держави вони повмирали.
І це вимагає великих і об’ємних приміщень. І ми, щоб бути повністю незалежними, їх придбали. Тому тепер можемо здавати в оренду і мати за це прибутки.
Але хто, як не ми, українські незалежні журналісти, буде вести зараз і тут інформаційну війну із ворогом? Відчувати і фіксувати всі ті лихоліття, які переживаємо разом із вами? Єднатись і знаходити разом мудрі рішення. Вшановувати Героїв, які віддали життя за Україну.
На прикладі інших — мудрих і незламних земляків — учити інших не здаватись! Не ламатись! Любити! Єднатись! Перемагати!
Ми знову залишаємось найтиражнішою газетою України завдяки вашій підтримці!
Велика шана кожному із вас, наші шановні читачі, хто на цей рік проголосував своєю гривнею за нас і передплатив «33-й» на 2026 рік!
Спасибі кожному, хто поспішає навіть зараз, у сніг і холод, щоб купити на пошті чи в кіоску свіжий номер «33-го». Повірте, ми в кожний випуск газети вкладаємо серце і душу сповна.
Ми завжди пам’ятаємо про підтримку і дякуємо керівництву тих територіальних громад, хто каже щоразу нам сокровенні слова: для газет і книг ми коштів не жаліємо, бо це наш другий фронт для виборювання незалежності України.
Ми не називаємо прізвищ, щоб нікого не образити. Але пам’ятаємо кожного і кожну, хто пішов нам назустріч. Бо географія передплати у нас перед очима.
На жаль, декілька громад не тільки проігнорували наше прохання передплатити для малоімущих читачів, які просять, пенсіонери зокрема, у місцеві бібліотеки громади «33-й». Це, щоб ви розуміли, 5-10 екземплярів на кожну із бібліотек. Мовляв, немає коштів.
Але на розбазарювання сотень гектарів землі є? Приміщень комунальної власності за копійки — є? На оберемки квітів собі, любимим, та підлабузникам є? На дотації та непрозорі закупівлі, дорогі ремонти, як не дивно, кошти знайшлися.
Не повірите, але одна чиновниця, мабуть, дуже зачепили її свого часу критикою, так старалась нам відомстити, що у відмові «передплата на газети не на часі» умудрилась заробити собі десь так на два протоколи про зловживання службовим становищем та ще й кримінальну справу по нецільове використання коштів.
Ми вже мовчимо, що продемонструвала повне невігластво у державницькій політиці.
Прочитавши такі відповіді, мимоволі напрошується запитання: де ви їх берете, таких некомпетентних? За які такі заслуги, якщо там професіоналізму і знання справи — нуль. А в районах серед молоді та старших — освічених і перспективних — безробіття.
Ми всім таким, як кажуть, дамо відповідь ділами. Робити журналістські розслідування, як знаєте, ми уміємо.
А далі хочеться звернутись до тих, хто з нами: разом ми дійсно сила! Бо більше мільйона читачів у Вінницькій, Хмельницькій, Житомирській, Київській, Тернопільській та інших областях України — це дійсно сила!
Ми тримаємо фронт! Працюємо на Перемогу!
Так, ми завжди будемо підтримувати нашу українську мову! Нашу — не московську — віру! Наших героїв!
Ми для вас! Спасибі, що ви з нами!
Колектив «33-го»
