Походив зі знатного роду та здобув хорошу освіту в Константинополі. Служив при дворі імператора Костянтина VI Порфирородного і його матері, святої цариці Ірина, та мав звання сенатора.

Під час іконоборчих смут попередній патріарх Павел зрікся престолу й указав на Тарасія як на гідного наступника. Тарасій погодився за умови скликання Вселенського Собору для засудження іконоборства.

У 784 році він став патріархом, а в 787 році під його головуванням у місті Нікея відбувся VII Вселенський Собор, який утвердив шанування святих ікон.

Святитель керував Церквою 22 роки, жив аскетично та все майно роздавав бідним, сиротам і вдовам. Він мужньо викрив імператора Костянтина за незаконний намір розірвати шлюб, за що зазнав немилості, але зберіг правду.

Помер у 806 році та був похований у заснованому ним монастирі на Босфорі. Біля його гробу відбувалося багато чудес.