Вінницька громада попрощалася із полеглим захисником Анатолієм Супруном.
Анатолій Супрун був сапером у складі 81-ї окремої аеромобільної Слобожанської бригади ДШВ ЗСУ. Загинув 9 липня 2025 року в бою поблизу села Серебрянка Донецької області. Йому був 41 рік.
Анатолій Супрун народився 5 липня 1984 року в Погребищі. Працював у будівельній сфері. Разом із дружиною виховував двох синів.
В Оратівську громаду повернувся «на щиті» Іван Марищук.
13 лютого 2026 року під час виконання бойового завдання поблизу н. п. Моначинівка Куп’янського району Харківської області загинув мешканець с. Якимівка – солдат Марищук Іван Іванович, 1977 р.н.
Ладижинська громада отримала сповіщення, що 18 лютого 2026 року обірвалося життя Олексія Шимчика, солдата Збройних сил України.
Сумна звістка знову сколихнула Чернівецьку громаду.
13 лютого 2026 року перестало битися серце жителя с. Мазурівка – солдата Сергія Коваля, 1983 року народження.
Сергій проходив військову службу у складі військової частини, був кухарем їдальні взводу матеріального забезпечення батальйону логістики.
Вінницька громада попрощалася із полеглим захисником Сергієм Фадєєвим.
Сергій Фадєєв — старший солдат, сапер 120-ї окремої бригади територіальної оборони. Загинув 17 лютого поблизу міста Лиман Краматорського району. Йому було 44 роки.
Сергій Фадєєв народився у Вінниці 13 березня 1981 року. Закінчив школу №12, здобув фах слюсаря з ремонту автомобілів. Розвивав власну справу, був знаним майстром.
Стало відомо про смерть жителя Городківської громади Сергія Горшиніна, 2 серпня 1979 року народження.
Молодший сержант Горшинін Сергій служив командиром маскувального відділення аеродромного-експлуатаційної роти батальйону аеродромно-технічного забезпечення. 19 лютого 2026 року він поповнив лави Небесного війська.
Тростянеччина попрощалася із захисником Олександром Мурованим.
Олександр народився 11 вересня 1995 року в місті Миколаїв. Після навчання у юридичному ліцеї вступив до Навчального центру прикордонної служби в Оршанці.
Згодом продовжив навчання в Інституті військово-морських сил у місті Одеса.
Службу проходив у Южному та Херсонському прикордонних загонах.
Уже в 20 років брав участь в Антитерористичній операції та операції Об’єднаних сил на Донеччині.
З перших днів повномасштабного вторгнення Олександр став на захист України.
Із червня 2025 року проходив службу у складі 79-го прикордонного загону Державної прикордонної служби України на посаді інспектора прикордонної служби — мінометника мінометної групи.
15 лютого 2026 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Олександрівка Херсонської області серце головного сержанта Олександра Мурованого зупинилося.
Вінницька громада попрощалася із полеглим захисником Василем Борошньовим.
Він став до лав Збройних сил України навесні 2023 року. Воював у складі 5-ї окремої танкової бригади на Сході країни. Загинув 14 лютого внаслідок поранення, несумісного з життям. Йому було 38 років.
Василь народився 14 січня 1988 року у Вінниці. Закінчив школу №5, здобув фах автомеханіка у Вінницькому політехнічному технікумі, працював на ПрАТ «Вінницяпобутхім».
Томашпільська громада сповістила, що 17 лютого 2026 року в районі населеного пункту Лиман Краматорського району Донецької області під час виконання бойового завдання загинув воїн Артем Трачук із Комаргорода. Йому було 25 років.
Вінницька громада попрощалася із полеглим захисником Ігорем Петровським.
Він добровольцем став на захист України влітку 2022 року. Служив у лавах 56-ї окремої мотопіхотної Маріупольської бригади, 57-ї окремої мотопіхотної бригади імені кошового отамана Костя Гордієнка та 11-ї бригади імені Михайла Грушевського Національної гвардії. Виконував бойові завдання на посаді стрільця, воював на найгарячіших напрямках. Після поранень і тривалого лікування готувався повернутися у стрій. Життя воїна обірвалося 19 лютого. Йому було 56 років.
Ігор Петровський народився у Немирові. Опанував професію кухаря, пройшов строковий армійський вишкіл, працював керівником служби охорони.
Назавжди до рідного села Тартак «на щиті» повернувся Герой – Олександр Ползіков.
Олександр народився 13 березня 1990 року в с.Анютине Чечельницького району.
У важкому бою під Куп’янськом воїн отримав несумісні з життям поранення і помер у військовому госпіталі 21 лютого 2026 року.
Вінницька громада попрощалася із полеглим захисником Сергієм Ратушняком.
З весни 2022 року він ніс службу у полку зв’язку Повітряних сил ЗСУ, торік долучився до 95-ї окремої десантно-штурмової Поліської бригади. Виконував бойові завдання на посаді стрільця. Загинув 2 березня 2025 року на Курському напрямку. Йому було 49 років.
Народився Сергій у селі Мізяків Калинівського району. Майже чверть століття працював водієм тролейбуса у Вінницькій транспортній компанії, згодом – у Києві.
Жителі Станіславчицької громади провели в останню путь Героя – Вадима Кричківського, жителя с.Кацмазів.
Вадим народився 30 березня 1998 року. Проживав у селі Кацмазів, навчався у місцевій школі. Після закінчення школи вступив до Вінницького професійного коледжу сфери послуг.
Був мобілізований 26.09.2024 року, проходив службу у Донецькій області.
Загинув 27.12.2024 року під час ведення бойових дій у районі н.п Сторожове Волноваського району Донецької області.
Підтвердилась загибель захисника із Гайсинської громади – солдата, кулеметника 3-го стрілецького відділення 3-го стрілецького взводу 3-ї стрілецької роти 1-го стрілецького батальйону 53-ї Окремої механізованої бригади імені князя Володимира Мономаха – Ярослава Лавренюка, 1.11.1993 року народження.
Довгий час захисник вважався зниклим безвісти. Однак після репатріаційних заходів, за результатами експертизи ДНК, було встановлено, що Герой загинув 28 липня 2024 року неподалік від населеного пункту Нью-Йорк Бахмутського району Донецької області під час виконання бойового завдання.
Вінницька громада попрощалася із полеглим захисником Анатолієм Шевчиком.
Анатолій Шевчик служив у складі 53-ї окремої механізованої бригади імені князя Володимира Мономаха та 18-ї Слов’янської бригади НГУ БСП «Донбас». У званні сержанта був командиром інженерно-позиційного відділення. Виконував бойові завдання на найгарячіших напрямках, зокрема під Бахмутом, Авдіївкою, Часовим Яром. Загинув 10 лютого поблизу села Райгородок Краматорського району. Йому було 42 роки.
Після строкової служби працював у правоохоронних органах, закінчив Харківський національний автомобільно-дорожній університет. Був нагороджений відзнакою «Тризуб» та медалями «За хоробрість в бою» і «За відвагу».
Загинув захисник із Гніванської громади – Володимир Подолужний.
Володимир народився 20 лютого 1984 року в селі Немерче Мурованокуриловецького району. Навчався у Гніванській загальноосвітній школі №1, продовжив навчання у Тиврівському ліцеї, а потім – у Гніванській школі №3. Вищу освіту отримав у Вінницькому національному технічному університеті.
Працював начальником АТС в «Укртелекомі», програмістом в «Арісенті», спеціалістом у компанії «Північ Екологія», інженером-технологом на 45 заводі у Вінниці.
17 березня 2023 року Володимир став до лав Збройних сил України. Виконував бойові завдання поблизу Суджі, Часового Яру, у Чорнобильській зоні. За сумлінне виконання обов’язків був нагороджений почесною грамотою від 41-ї окремої механізованої бригади.
18 лютого 2026 року головний сержант – командир інженерно-саперного відділення військової частини А4576 загинув внаслідок ворожого обстрілу поблизу населеного пункту Круп’янськ Харківської області.
До Гайсинської громади надійшла трагічна звістка про смерть ветерана, особи з інвалідністю внаслідок війни – Сергія Босенка, 11.01.1995 року народження.
20 лютого 2026 року в реанімаційному відділенні Гайсинської ЦРЛ серце захисника зупинилось внаслідок отриманого поранення під час проходження військової служби по мобілізації.
Сергій Віталійович став на захист Батьківщини ще у 2023 році. Пройшов через найгарячіші точки фронту у складі 28 бригади, де у лютому 2025 року під н.п. Малі Щербаки Васильківського району Запорізької області отримав важке поранення ноги. Після тривалого лікування, отримання інвалідності захисник звільнився із служби. Проте віддалені наслідки пораненння лише погіршували стан здоров’я ветерана, і внаслідок нещасного випадку серце воїна зупинилося назавжди.
У селі Бохоники відбулося прощання із військовослужбовцем Олександром Драбовичем.
Народився Олександр 14 липня 1977 року у сім’ї військового. У 1989 році родина переїхала до міста Балта Одеської області. Навчався у Балтському педагогічному училищі, згодом – у Одеському національному університеті імені І. І. Мечникова.
Був мобілізований 11 липня 2023 року, проходив навчання на Вінниччині, після чого був направлений до автомобільних військ. Продовжив службу в м. Кропивницький, згодом на Сумщині.
6 листопада 2024 року Олександр був відправлений на виконання складного бойового завдання у Курську область. Саме там, поблизу населеного пункту Новоівановка, у запеклих боях, зв’язок із ним урвався. Із 18 листопада 2024 року він офіційно вважався зниклим безвісти.
У Барську громаду назавжди повернувся захисник – Олег Лук’янов, 1977 р.н.
Олег Петрович, уродженець Жмеринки, став на захист України ще у 2014 році. Пройшов найгарячіші точки на Херсонському та Донецькому напрямках. Служив старшим техніком вогнеметної роти батальйону РХБЗ в/ч А5025.
Був одружений із жителькою м. Бар, теж військовою. 17 лютого 2026 року серце воїна зупинилося.
На війні загинув житель села Копистирин, захисник Олександр Обополов.
Олександр народився 25 березня 1991 року в селі Садківці. Працював учителем географії у Гибалівській, Федорівській школах. Після одруження оселився в селі Копистирин.
Коли прийшла війна, Олександр став до лав ЗСУ. Спочатку в час проведення АТО/ООС. А далі – повномасштабна війна.
18 лютого 2026 року Герой загинув під час виконання військового обов’язку.
Війна забрала життя захисника із Уланівської громади.
Під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Родинське Покровського району Донецької області загинув житель села Лип’ятин – Віктор Шевченко, 1997 року народження.
Його життя обірвалося 8 лютого 2026 року на передовій.
За Україну загинув Олександр Музика з села Межирова.
Більше трьох років він стояв на захисті незалежності України. Служив солдатом 59-ї окремої штурмової бригади безпілотних систем імені Якова Гандзюка. Брав участь у важких боях.
Загинув 14 лютого в населеному пункті Мар’ївка Синельниківського району Дніпропетровської області.
Олександр народився 23 травня 1987 року в селі Межирів Жмеринської громади. Навчався у Мартинівській школі, здобув спеціальність монтера колії, працював будівельником.
Це вже друга важка втрата для родини. У вересні 2023 року на війні загинув чоловік рідної сестри.
На Запорізькому напрямку загинув Денис Гашицький.
Життя сержанта 118 окремої механізованої бригади Дениса Гашицького обірвалося 11 лютого 2026 року поблизу села Преображенка Оріхівського району.
Народився Денис 17 березня 1987 року у м. Жмеринка. Закінчив ліцей №6, згодом здобув фах тракториста у Хмільнику. Працював у рідному місті на ВЧД, у Гнівані на автобазі охоронцем, у селі Вознівці – водієм на сільськогосподарському підприємстві. Тривалий час проживав у Станіславчицькій громаді.
29 лютого 2023 року він став до лав оборонців України. Сержант, водій-електрик, Денис Гашицький сумлінно виконував бойові завдання, здобув численні подяки й нагороди від своєї бригади.
Сумна звістка сколихнула Тиврівську громаду.
15 лютого 2026 року помер уродженець с. Онитківці, командир міномета першого мінометного взводу мінометної батареї другого батальйону територіальної оборони, сержант в/ч А7048 Петро Пашинський, 16 червня 1969 року народження.
Петро Олександрович із 2015 року воював у гарячих точках на Сході України.
Підтверджено загибель захисника із Красносілки Олександра Стояна.
Олександр виконував бойові завдання у складі підрозділів територіальної оборони. 21 березня 2023 року під час виконання бойового завдання поблизу міста Бахмут Донецької області він зник безвісти за особливих обставин. Понад два роки родина жила надією. За результатами проведених експертиз у лютому 2026 року було офіційно встановлено, що Олександр загинув, захищаючи Україну.
Бершадьська громада попрощалася із захисником Дмитром Ропотіловим, 23 лютого 1999 року народження.
Дмитро родом із Голдашівки, певний час проживав у Баланівці, де відбулося прощання з воїном.
Дмитро був стрільцем мотопіхотного спеціалізованого відділення мотопіхотного спеціалізованого взводу «Шквал». Загинув 15 липня 2024 року поблизу населеного пункту Невельське Покровського району Донецької області.
Понад рік про нього не було жодної звістки.
Теплицька громада отримала сповіщення про загибель захисника Володимра Симчука, який вважався зниклим безвісти.
Володимир народився 20 березня 1994 року в селі Костюківка. Після закінчення школи продовжив навчання у Теплицькому професійному аграрному ліцеї та отримав спеціальність штукатур-облицювальник. Працював у ТОВ «Виробник Агро».
У вересні 2024 року Володимир приєднався до лав Збройних сил України по мобілізації. Служив стрільцем-снайпером 2 мотопіхотного відділення 1 мотопіхотного взводу 1 мотопіхотної роти у складі 59-ї окремої штурмової бригади імені Якова Гандзюка.
27 листопада 2024 року Володимир не виходив на зв’язок і вважався зниклим безвісти під час виконання бойового завдання у районі населеного пункту Петрівка Покровського району Донецької області.
Слідчими правоохоронних органів ідентифіковано тіло полеглого Володимира Симчука і офіційно визнано його загиблим. Свій останній бій він прийняв 27 листопада 2024 року під час виконання бойового завдання у районі н.п. Петрівка.
Тростянецька громада провела в останню путь захисника Сергія Гончара із села Буди.
Він народився 13 листопада 1970 року в селищі Дубина. Закінчив Будянську школу, здобув професію маляра-штукатура у Вінницькому СПТУ №7, пройшов строкову військову службу. Працював у будівельній бригаді.
У 2025 році Сергій Гончар став до лав Збройних сил України. Сержант, командир відділення технічного обслуговування бронетанкової техніки 3 механізованого батальйону військової частини А4977. 12 лютого 2026 року в місті Павлоград Дніпропетровської області його серце зупинилося.
Сумна звістка надійшла до Чернівецької громади.
Під час виконання бойового завдання загинув житель села Сокіл Мирослав Макогончук, 2 лютого 1994 року народження.
Він проходив службу у лавах Збройних сил України на посаді заступника командира танкового батальйону з психологічної підтримки військової частини.
Життя Героя обірвалося 17 вересня 2025 року внаслідок бойових дій поблизу населеного пункту Гришине Покровського району Донецької області.
