Сергій Онофрійчук
У Старосинявській громаді повідомили про смерть військовослужбовця Сергія Онофрійчука. Він народився 18 липня 1975 року в селі Липки Старосинявського району.
Після строкової служби працював трактористом і комбайнером. Проживав у селі Клинове Городоцької міської територіальної громади Хмельницького району.
Під час війни служив у військовій частині на Чернігівщині, у складі 102-ї танкової бригади. Залишив службу за станом здоров’я.
Сергій Онофрійчук помер 20 лютого 2026 року. Йому було 50 років.
Олександр Осіпов
Старокостянтинівська громада проведе в останню путь Олександра Осіпова.
Він народився 15 грудня 1984 року.
Олександр загинув 26 січня 2026 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Прилуки Пологівського району Запорізької області. Йому був 41 рік.
Микола Бугерчук
В Орининській громаді повідомили про загибель жителя села Привороття — Миколи Бугерчука.
Життя воїна обірвалось 12 лютого 2026 року. Він загинув поблизу одного з населених пунктів Донецької області.
Олександр Корнієнко
У Волочиській громаді повідомили про загибель жителя села Копачівка — Олександра Корнієнка.
Олександр зник безвісти поблизу Вербового Синельківського району Дніпропетровської області. Відтоді доля бійця залишалася невідомою. Рідні жили надією. На жаль, підтвердилось найгірше: він загинув 3 грудня 2025 року.
Віталій Постоловський
Кам’янець-Подільська громада провела в останню путь солдата Віталія Постоловського, 1983 року народження.
Віталій помер 11 лютого 2026 року у лікарні міста Запоріжжя.
Олексій Носков
У Хмельницькому віддали останню шану військовослужбовцю Олексію Носкову.
Олексій Носков народився у 1974 році. Він помер 17 лютого 2026 року.
Йому був 51 рік.
Андрій Бельський
Загинув військовослужбовець ССО, капітан Андрій Бельський, 1979 року народження.
Андрій Бельський родом із Городка, раніше був заступником міського голови. Загинув 21 лютого.
Юрій Шокот
Підтвердилась загибель військового із села Вербородинці, що в Старокостянтинівській громаді, – Юрія Шокота.
Воїн 01.08.1989 року народження. Майже два роки він вважався зниклим безвісти. Загинув 3 березня 2024-го під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Кліщіївка Бахмутського району Донецької області.
Дмитро Боднарчук
Про втрату бійця Дмитра Боднарчука повідомили у Новоушицькій тергромаді. Солдат Дмитро Боднарчук народився 9 грудня 1986 року в селі Стара Гута. Навчався у Говірському професійно-технічному училищі.
Із червня 2024 року проходив військову службу за мобілізацією. Був кулеметником штурмового відділення військової частини. Захищав Україну на Запорізькому та Донецькому напрямках.
25 січня 2026 року воїн загинув у Запорізькій області внаслідок удару ворожого дрона.
Василь Казмірчук
Як розповіли у Летичівській громаді, 9 лютого 2026 року в Сумській області помер від поранень, несумісних із життям, солдат Василь Казмірчук.
Василь народився 22 березня 1974 року. Здобув спеціальність деревообробника у Голосківському СПТУ.
Після строкової служби працював майстром з обробки деревини у сувенірному цеху Летичівського держлісгоспу, згодом — у спецлісгоспі та в ТОВ «Летичів-Агро».
Виконував бойові завдання у Сумській області. Загинув унаслідок атаки ворожого дрона.
Йому був 51 рік.
Олександр Квасневський
Під час виконання бойового завдання загинув старший солдат Олександр Квасневський, житель села Писарівка. Про це повідомили у Війтовецькій громаді.
Він народився 13 серпня 1985 року.
Олександр Бронніков
Кам’янець-Подільська громада провела в останню путь солдата Олександра Броннікова.
Олександр народився 28 червня 2004 року. Здобув середню спеціальну освіту.
У березні 2024 року, у 19-річному віці, він підписав контракт і став до лав Збройних сил України. Проходив службу на посаді старшого стрільця-оператора. Виконував бойові завдання на Сході країни.
15 липня 2025 року Олександр зник безвісти на фронті. Особу військового ідентифікували за результатами ДНК-тесту. Його останній бій відбувся поблизу населеного пункту Новоєгорівка Сватівського району Луганської області.
Йому був лише 21 рік.
Вадим Паранюк
Чемеровецька громада попрощалася із Вадимом Паранюком.
Вадим народився 7 січня 1977 року у селі Кочубіїв. Працював у місцевому господарстві, згодом — на фермі ПП «Кочубіївське», а пізніше — у ТОВ «Волочиськ-Агро».
У січні 2025 року чоловік був мобілізований до лав Збройних сил. Він служив інспектором прикордонної служби, кулеметником однієї з прикордонних застав комендатури швидкого реагування.
4 лютого 2026 року під час бойових дій поблизу населеного пункту Вовчанські Хутори Харківської області Вадим зник безвісти. Згодом підтвердилося — загинув, виконуючи бойове завдання.
Йому назавжди залишилося 49 років.
Олександр Піонтківський
Олександр Піонтківський народився 11 квітня 1978 року в селі Залуччя.
Після служби в армії повернувся у рідне село, працював у колгоспі «Колос». Згодом навчався у Кам’янець-Подільському ПТУ №6, здобув фах машиніста автомобільного крана. Працював у КП «КомунБуд», був оператором котельні у школі, пізніше — оператором заправних станцій у Кам’янці-Подільському.
У березні 2022 року, з початку повномасштабного вторгнення, Олександр доєднався до війська. 6 лютого 2024 року родина отримала повідомлення про зникнення безвісти військового під час боїв поблизу Кліщіївки на Донеччині. Два роки рідні жили надією. Тепер факт загибелі Героя підтверджено.
Павло Тоскалюк
Павло Тоскалюк народився 12 липня 1989 року у Чемерівцях. Навчався у Кам’янець-Подільському ПТУ, здобув професію облицювальника-плиточника. Працював за кордоном, у 2018 році повернувся в Україну, займався будівельними роботами.
21 жовтня 2024 року чоловіка мобілізували. Він проходив навчання на Волині, Львівщині та у Великій Британії. Опанував управління безпілотниками. Служив інспектором прикордонної служби вищої категорії, очолював підрозділ комендатури швидкого реагування.
6 лютого 2026 року родина Павла Тоскалюка отримала повідомлення, що він зник безвісти. А за декілька днів прийшла страшна звістка, що під час виконання бойового завдання Герой загинув. Це сталось у районі Вовчанських Хуторів на Харківщині.
Володимир Пястук
Хмельницький провів у останню путь воїна Володимира Пястука.
Володимир Пястук народився 3 жовтня 1981 року. До повномасштабної війни працював у будівельній сфері.
У складі 13-ї бригади Національної гвардії України «Хартія керував бронетранспортером М113. Володимир вивозив із позицій поранених і загиблих побратимів під обстрілами та ризикував власним життям. 8 лютого 2026 року він загинув у Сумській області.
Герою було 44 роки.
Руслан Наникін
У громаді Старої Синяви повідомили про втрату Руслана Наникіна.
Народився Руслан 18 січня 1989 року в Києві. Працював на заводі ТОВ «Алтрейд» дільничним майстром.
Переїхав у село Паньківці. Був мобілізований 10 жовтня 2024 року. Служив у 95-ій бригаді десантно-штурмових військ. Воював на Курському напрямку.
Захисник вважався зниклим безвісти. Лише зараз офіційно встановлено факт його загибелі. Він поліг 17 грудня 2024 року в населеному пункті Погребки Суджанського району Курської області під час штурму ворога.
Руслану Наникіну було 35 років.
Андрій Худий
У Красилівській громаді провели в останню путь старшого сержанта Андрія Худого.
Військовий 2002 року народження, був жителем села Кульчини. Здобув професію столяра-будівельника у профтехучилищі, навчався у Хмельницькому університеті «Поділля». 20 березня 2022 року уклав контракт із ЗСУ.
Андрій проходив службу інспектором прикордонної служби 2 категорії — начальником групи станкових протитанкових гранатометів у складі одного з підрозділів Державної прикордонної служби України.
Військовий виконував завдання на Волині, воював у Тошківці, тримав оборону у Бахмуті. Був поранений, але повернувся до служби. 14 лютого 2026 року Герой помер поблизу населеного пункту Шабельне на Харківщині, не витримало серце.
Йому було 23 роки.
Дмитро Шереметинський
Кам’янець-Подільська громада провела в останню путь старшого лейтенанта Дмитра Шереметинського.
Він народився 24 грудня 1979 року. Навчався у Подільському аграрно-технічному університеті, згодом — у Київському національному авіаційному університеті на військовому факультеті. Після навчання служив у Харкові та Києві на посадах військового коменданта залізничних станцій.
Після 2008 року Дмитро працював у сфері логістики. Із початком повномасштабної війни допомагав волонтерам, а влітку 2025 року був мобілізований. Чоловік пройшов перепідготовку у Львові й служив у 1-му окремому штурмовому полку імені Дмитра Коцюбайла офіцером з психологічної підтримки.
12 лютого 2026 року Герой помер у лікарні Дніпра.
Валерій Глушик
У Хмельницькому прощалися з військовослужбовцем Валерієм Глушиком.
Валерій народився 26 вересня 1972 року. Служив на Хмельниччині, але 14 лютого 2026 року його серце зупинилося через хворобу.
Йому було 53 роки.
Валентин Котик
Дунаєвецька громада зустріла «на щиті» старшого солдата Валентина Котика. Він народився 26 жовтня 1975 року в селі Залісці. Закінчив школу, здобув фах електрика в Кам’янець-Подільському індустріальному коледжі, навчався також у Балинському ПТУ. Працював у військовій частині, у ЦПОСІ та у пожежно-рятувальній команді.
Після початку війни добровільно вступив до територіальної оборони, а з 2023 року служив у Національній гвардії України. У жовтні 2025 року його направили на Покровський напрямок.
7 січня 2026 року Валентин Котик загинув поблизу Торецька Донецької області під час бойового зіткнення.
Йому був 51 рік.
Назар Лебеденко
У скорботі була й Щиборівська громада. Назавжди додому повернувся житель села Кузьмин Назар Лебеденко.
Герой народився 4 березня 1997 року. Мешкав у селі Кузьмин Щиборівської громади. Назар понад два роки захищав Україну. Він обіймав посаду заступника командира бойової машини — навідника-оператора 3 механізованого відділення першого механізованого взводу 5 механізованої роти 2 механізованого батальйону.
11 лютого 2026 року під час проходження служби у населеному пункті Радьківка Сумського району Сумської області серце воїна назавжди зупинилося.
Йому було 28 років.
Василь Ожіховський
Ярмолинецька громада попрощалася зі старшим сержантом Василем Ожіховським.
Він народився 24 січня 1967 року у селі Соколівка. Навчався у Кам’янець-Подільському сільськогосподарському технікумі, проходив строкову службу у ракетних військах на космодромі «Байконур».
Працював у позавідомчій охороні, згодом — дільничним інспектором міліції у Ярмолинцях. Вийшов на пенсію з посади інспектора Райковецької виправної колонії. До ЗСУ добровільно приєднався 2 грудня 2023 року. Служив на Куп’янському напрямку, отримував поранення, але після лікування повертався до побратимів.
Якийсь час військового вважали зниклим безвісти. 15 січня 2026 року поблизу села Подоли Харківської області Герой загинув.
Йому було 59 років.
Олександр Франків
У скорботі – Віньковеччина. Додому «на щиті» повернувся захисник України Олександр Франків, 1989 року народження. Він уродженець села Осламів Віньковецької громади.
З перших днів повномасштабного вторгнення став на захист України у складі 8 полку спеціального призначення. До цього три роки служив за контрактом. Загинув 14 лютого на Запорізькому напрямку.
Без чоловіка і батька залишилися дружина та п’ятеро дітей.
Йому було 36 років.
Юрій Ткачук
Кам’янеччина попрощалася із солдатом Юрієм Ткачуком, 1997 року народження.
Він загинув ще 11 жовтня 2024 року. Тривалий час вважався зниклим безвісти. Лише після проведення ДНК-експертизи загибель Героя була офіційно підтверджена. Поховали військового у рідному селі Панівці.
Віталій Ельман
Відійшов у вічність мешканець Полонщини, сержант, командир взводу Віталій Ельман. Він народився 20 травня 1982 року.
Віталій проходив службу з початку 2023 року. Під час лікування його серце не витримало, захисник помер 17 лютого 2026 року.
Дмитро Дем’янов
У Михайлюцьку громаду Шепетівського району «на щиті» повернувся воїн Дмитро Дем’янов.
Дмитро Петрович народився 17 квітня 1975 року. Мешкав у селі Михайлючка. До війська він долучився у січні 2023 року. Мав звання молодший сержант. Останнє своє бойове завдання виконав поблизу села Добропілля, що на Донеччині.
Життя захисника обірвалося 10 лютого цього року.
Герою назавжди 50.
Андрій Зубаль
Мешканці Зіньківської тергромади провели в останню путь воїна Андрія Зубаля. Він народився 5 серпня 1992 року.
У 2023 році чоловіка призвали до штурмової групи першого механізованого батальйону військової частини А 0998. З 17 квітня 2024 року Андрій вважався зниклим безвісти.
Нині знайшов вічний спочинок на рідній землі.
Володимир Бормецький
Летичівська громада живим коридором шани зустріла захисника Володимира Бормецького.
Працював у комунальному підприємстві «Летичівський спецлісгосп», згодом – у Летичівському лісовому господарстві.
У лютому 2022 року Володимир Бормецький долучився до війська. Починав зі служби в Летичівській теробороні, згодом боронив країну на передовій. Захисник неодноразово відзначався командуванням 65-ї окремої механізованої бригади Оперативного угруповання військ «Таврія». Також нагороджений відзнакою Президента «За оборону України».
5 лютого 2026 року воїн помер на Запорізькому напрямку.
Воїну навіки залишиться 39.
