Але за цими трьома літерами стоїть історія — і серйозна дискусія.
Русь як політична держава виникла в Києві.
Саме Київ був центром князівської влади, митрополії, дипломатії та міжнародних договорів. У латинських документах сучасні українські землі позначали як Ruthenia. Київ був столицею держави, яка мала кордони, податки, гроші, військо та міжнародне визнання.
Москва ж у часи Володимира Великого просто не існувала.
Московське князівство виникло в Золотій Орді і з дозволу Орди.
Московські князі отримували ярлики на князювання від ханів і сплачували данину до 1700 року. Ординська система управління суттєво вплинула на політичну культуру Московського князівства.
У XV столітті Московське царство ліквідовувало Новгородську республіку.
Після поразки Івана Мазепи Петро І Московське царство перейменовує в «Росію» і монополізує назву «Русь». Обнуляє нашу історію і визначає колоніальний статус для нас.
Іншого просто не могло бути.
Чи мала Московія право на спадщину Русі?
Це питання юридичне, історичне й моральне.
Сьогодні весь світ чує «Russia» і бачить «RUS» за московитами.
Назви формують сприйняття.
Через мову формується уявлення про історію.
Сприйняття формує політику.
А чим керуються українці, коли називають московитів «рускіє»?
Словом, якого взагалі не існує в українській мові щодо їх визначення.
Можливо, настав час чітко визначити цю історичну спадщину, яка є претензією війни, що триває 12 років?
Україна втратила мільйони своїх людей — найцінніше, що має нація.
Ми платимо надвисоку ціну за свободу і суб’єктність.
Велика помилка — дозволяти іншим привласнювати нашу історичну назву.
Велика помилка — вчити історію за імперським сценарієм і безкритично приймати міфи про вікінга і даровану державу від нього.
Називати «племенами» народи, які тисячоліттями жили на цій землі, мали свої політичні центри, монети, податкову систему, військо, дипломатію та власну релігію, —означає свідомо зменшувати масштаб історії.
Це чиє визначення?
Чий погляд на минуле?
Хто і з якою метою зводить глибоку історичну тяглість до примітивного рівня «племінного існування»?
Підміна понять — один із найпотужніших інструментів політики. Коли автохтонну етнічну націю з багатовіковою традицією намагаються представити як випадкове політичне утворення 1917 року, — це вже не академічна дискусія, це ідеологія.
Коли державу називають «плем’ям», її оголошують другорядною.
Коли народ позбавляють історичної глибини, його позбавляють права на політичну суб’єктність.
Вчити історію за інерцією — так, як її подавали в Радянському Союзі, — це помилка з великими наслідками.
Книги Анатолія Герасимчука відроджують нашу історію.
«Від Русі до України. Відновлення історії»
«Чий Крим. Війни в степах України»
Вони тут:
rus-ukraine.com.ua
Науково-популярні видання, які мають бути в кожного.
Їх купили вже тисячі людей.
Автор — Анатолій Герасимчук, лауреат Літературно-мистецької премії ім. Валерія Нечипоренка за твір, що збагачує історичну пам’ять і національну свідомість України.
