Якось я важко захворіла. Звернулася до лікаря в одну з приватних лікарень Вінниці. Але лікар не звернув на мене уваги, не вислухав, як слід, а просто написав цілий список медикаментів без обстеження. Не взяла я того списка і пішла геть, образившись.

Коли стало зовсім нестерпно (і фізично, і морально), я звернулася до Військово-клінічного центру. Перша людина, яка подала мені руку допомоги, — це заслужений лікар України, легендарний генерал-майор, кандидат медичних наук, доцент Андрій Верба. І ще раз довів мені, що насправді життя прекрасне і треба радіти кожному прожитому дню. Йому моя щира вдячність.

Разом з ним працює цілий колектив чудових медиків, котрі оточили мене турботою та увагою. 80 поранених бійців врятував полковник медичної служби, заслужений лікар України І.П. Марцинковський, котрий встиг побувати у полоні ворогів. Моя щира подяка хірургу, кандидату медичних наук, доценту К.В. Гуменюку, начальнику клініки хірургії, підполковнику медичної служби О.В. Москалюку — людині добрій, уважній, терплячій. Дякую чудовому фахівцю М.М. Глушку, хірургу-початківцю І.І. Довганю.

Цього року доля звела мене ще з одним військовим лікарем-кардіологом А.В. Ситником. Грамотний, чемний, чудовий спеціаліст, вміє вислухати і дати цінні поради. Моя велика вдячність медичним сестричкам: С. Марчук, М. Антонюк, В. Прохада, О. Стадник, О. Насіковській, О. Павленко, С. Катеринюк, І. Стеблюк. А ще велика вдячність усім працівникам харчоблоку та санітаркам. Нехай ні час, ні могутні наступи зла не зможуть зламати святість ваших душ. Живіть довго і щасливо, миру і злагоди вашим родинам!

Галина Годлевська,
постійна читачка