Доброго дня, редакціє, улюбленої газети усієї моєї  родини, особливо – матусі! Кілька разів намагалась «втрутитись» на ваші сторінки, але ж розумію, про все і про всіх писати- папір навіть не витримає!!

Не буду оригінальною –  з початку розповім кілька слів про себе. Народилась у Вінниці у повноцінній інтелігентій  родині, закінчила педагогічний університет, одружилась, народила сина і доньку. Все було більш-менш стабільно. Колишній чоловік виявився безвідповідальним, діточок залишилась виховувати сама… і вже вкотре намагаюсь долати скрутні часи. Шкідливих звичок не маю, 8 років назад влаштувалась в дитсадок музичним керівником. Працюю старанно, віддаюсь роботі навіть більше, аніж сімї, власним дітям  (про що шкодую!)

Не пливу спокійно за течією, люблю вигадати щось нове, креативне, пишу сценарії, пісні, вірші, казки. Вихованці мене люблять, колеги поважають, батьки вихованців завжди задоволені святковими ранками, але , нажаль, не всі виявляються  «щедрими на вдячність». Звичайно, ніхто навіть не замислюється,  скільки часу потрібно для того, щоб підібрати чи скласти  сучасний, креативний, цікавий матеріал до занять, розваг чи свят, ніхто не бачить безсонних ночей… і , чомусь, іноді навіть не розуміють. І «плід твоєї праці» залишається лише у  самих вихованців… Коли вони співають, танцюють, грають … Та я працюю лише для них! Заради них! Заради їхнього майбутнього… тієї цікавої малечі, що називають мене «тьотя музика».

Третій рік наш садочок чергує, відпустки чекаю, наче дива! (Адже у мене ще мати хвора на цукровий діабет та батько лежачий (з інсультом!)

Не пам’ятаю, коли у мене був повноцінний вихідний – для себе, просто відпочити, просто поспати (по вихідним я- або на підробітках, або до батьків їду.) А мої діти ( сину 17років, доні – 12 ),  досі не знають що таке море!!! Скоро довгоочікувана відпустка, дивлюсь на свою зарплатню – і жахаюсь… на ставку 3400 грн на місяць хіба можливо жити з 2 підлітками, не позіхаючи на кредитні кошти? … Ось віддам кредит, комунальні, частково придбаю канцтовари до 1 вересня і все…. І мій бюджет вичерпано!!! Вчителям підвищили зарплату? Нам, ніби, теж.. а різницю ви знаєте?? Цікавились?? Ось ми , музичні керівники дошкільних закладів хіба не з вищою освітою?? Хіба не педагоги?? Мені здається, нас просто зовсім не цінують! Це вже не просто крик душі – це вереск!!  Через обставини не можу виїхати за кордон на заробітки, а іншого виходу не бачу. І до чого ми йдемо?? І яке майбутнє?? Світле???? Звичайно, надія вмирає останньою…

З повагою,
Ольга