Ознаки парламентської кризи видно уже неозброєним оком
Нардепи відмовляються голосувати за життєво важливі для України законопроєкти. Залишаються без схвалення Верховною Радою навіть ті справедливі вимоги міжнародних валютних донорів, від яких залежить фінансування армії, виплати пенсій, соціальної допомоги бідним, яких, на жаль, війна наплодила вже мільйони..
Таке враження, що, на думку нардепів, нам мало орбанів та фіцо, і нас, як на початку повномасштабної війни, опікують США та ЄС. Ніби це не у нас лише за 2023 рік із воєнного бюджету було вкрадено понад 10 мільярдів гривень. І це лише те, що виявлено внутрішнім аудитом Міноборони. А крім цього — майже щоденні викриття антикорупційними органами великих схем у стратегічних галузях. Там ідеться про майже 16 мільярдів.
Дуже прикро, але в цих схемах були задіяні і депутати Верховної Ради, котрі нині із шлейфом підозр і звинувачень прибувають до парламенту вдавати, що займаються вдосконаленням законодавства на користь інтересів народу та держави Україна. Звісно, та частина парламентарів, яка колись із чистими помислами йшла до ВР служити народу, тепер відчуває себе співучасниками якихось афер колег по фракції і намагається втекти із цього корабля, який втрачає стерно. Чи хоча б відбілитися в інший спосіб.
Це якраз і засвідчив скандал із Юлією Тимошенко та 62 нардепами, переважно зі «Слуги народу», із якими їй забороняли спілкуватися. Схоже, це і змусило президента на 5 році війни зробити різку заяву стосовно майже недієздатної ВР:
— Народні депутати, які хотіли скласти мандат, мають продовжувати виконувати свої обов’язки у Верховній Раді або ж піти служити на фронт, — зазначив президент Володимир Зеленський під час спілкування з журналістами.
— У період воєнного стану парламент повинен продовжувати повноцінно функціонувати. Можуть бути різні бажання і різне ставлення до них, але у нас воєнний стан і треба захищати нашу державу. І тому народним депутатам доведеться або служити в парламенті згідно з українським законодавством, або я готовий проговорювати з представниками парламенту закон щодо змін до мобілізації, щоб депутати могли піти на фронт, — заявив Зеленський.
Але, виходить, що служба в ЗСУ для нардепів опосередковано розуміється як каральний захід, у той час, як найдисциплінованіших, трудяг із простих людей ТЦК забирають навіть попри їхнє бажання і проблеми зі здоров’ям. І все лише тому, що ці самі трудяги-воїни не приймають законів про мобілізацію на відміну від парламентарів. Словом, ситуація зрозуміла: на фронт нардепи не дуже поспішають, а президентська мотивація настільки конкретна, що, певно, і надалі з-під палки тягнутимуть цю «примусову лямку», поглиблюючи парламентську кризу випадковими голосуваннями.
Хоча президент не втрачає оптимізму: «Щодо того, як працює парламент зараз: може бути багато різних причин, багато особистих оцінок. Але ситуацію треба виправляти. Треба зібратися із силами і прийняти для себе рішення. Ми живемо до кінця війни, співпрацюємо, голосуємо, впроваджуємо відповідні закони, зміни, кадрові рішення тощо або міняємо закон і дозволяємо мобілізацію депутатів, які не готові далі працювати в парламенті. Як би складно не було», — підсумовує глава держави.
Тим часом у кулуарах Верховної Рали по-різному оцінюють ситуацію, коли десятки нардепів не голосують і хочуть скласти мандати. Про це перший заступник очільника фракції «Слуга народу» Андрій Мотовиловець розповів у інтерв’ю Forbes.
За його словами, депутати не хочуть голосувати за законопроєкти, щоб не бути поміченими антикорупційними органами, які з початку року вручили підозри в отриманні неправомірної вигоди п’ятьом парламентарям, ще 17 депутатів викликали на допит у межах справи.
Мотовиловець вважає, що іншою проблемою голосувань у парламенті є те, що «Слуга народу» втратила «ядро» — ту кількість народних депутатів, яка точно проголосує за закони. Він додав, що раніше міг розраховувати на 180 депутатів фракції, а зараз «ядро» становить лише 111. «Нині ситуація складається так, що ми не можемо голосувати за наші зобов’язання. Стан зараз такий: утома, помножена на розгубленість і страх, призвела до того, що аргументи про збір голосів більше не працюють. І у мене немає плану виходу із ситуації на сьогодні».
Рано чи пізно «аргументи на користь збору голосів», які багато років мотивували значну кількість нардепів, остаточно стануть поза законом. І це вже продемонстрували народним депутатам України. Чи не в цьому головна причина парламентської «розгубленості та страху», що, попри всі погрози, поглиблюють кризу головної гілки влади? Яка, на думку політичних оглядачів, так і не зуміла стати самостійною і головною.
Анатолій Жучинський
