За день до Благовіщення російські терористи вдарили по Вінниці страшними «Шахедами». Вони летіли в центр міста, в парк… Атак було кілька. Ворожа зброя калічила та убивала людей, руйнувала будинки…
А під вечір клин за клином над містом пролітали аж шість ключів диких гусей. Здавалося, що вони злякано перегукуються і намагаються пошвидше проминути територію, яка повільно оговтувалася від денної навали цілої зграї ворожих «Шахедів».
Після усього пережитого під час повітряної тривоги і гулу смертоносних східних зайд у нашому небі мені дуже хотілося додому. Але багатоголосе гелготання диких гусей здалось мені тоді найчарівнішою піснею. Наче вкопаний стояв біля хвіртки і до болю у шиї тягнув голову до неба.
І кілька аналогій народилося у мізках за цих кілька хвилин. Це ж не менше п’ятисот спраглих за домом птахів поверталися із вирію. Майже стільки, як тих страшних російських повітряних вбивць, що перетворили в той день наше небо на пекло. І летіли ж вони так само із півдня, як ці зморені довгим перельотом гуси.
Господи, яка божевільна і неймовірна парність обставин. І які вони різні. Одні, як споконвіку було, благословенні Богом, несуть весну і радість, а інші вже п’яту весну гарчать у небі над Україною, щоб забрати життя, убити надію, затьмарити радість. І освятив їх на це московський патріарх кіріл, який разом із воєнним злочинцем путіним вигадали священну війну проти українського народу.
Гуси-лебеді кличуть прокидатися від зимової сплячки і на повні груди дихати весняним теплом, а «Шахеди» заганяють у задушливі укриття, щоб у страху тремтіти до відбою тривоги. Добре, якщо встигнеш до прильоту. На жаль, встигають не всі… Царство їм Небесне.
Уже п’ятий рік не можу зрозуміти логіки наших земляків-подолян, котрі фанатично ведуться на прокламації промосковських батюшок. Люди добрі, невже й досі вам недостатньо аргументів, щоб прийняти правильне рішення? Адже вся ця епопея з Московським патріархатом потрібна виключно вашим священникам, які за це отримують великі гроші з росії.
Адже один із «головних аргументів» путіних-гундяєвих на користь війни — це брехливий постулат, що в Україні «притісняють» православних віруючих.
Назвіть хоча би одну церкву ПЦУ, де би віряни скаржились на утиски.
Хіба молитися рідною мовою — це незручність? Хіба здравниці двом людиноненависним безбожникам у московії — це справедливо? Хіба тисячі безневинно загублених цими маніяками українських православних душ — це ще мало? І що це за російські колонії та поселення на Вінниччині, яким конче потрібно молитися незрозумілою, фактично мертвою мовою? Чи обов’язково російський дрон має прилетіти у вашу хату та вбити ваших онуків, щоб ви нарешті зрозуміли, хто ваш ворог?
Це ж просто, як Божий день. Якщо зимами, веснами та перелітними лелеками, журавлями, гусьми управляє Господь, то прилітними дронами сусіда-каїна може управляти лише диявол. Бо тільки його не проймають мільйони прокльонів від ні в чому невинних людей, які вже купили насіння, щоб засіяти добром свою землю.
Пресвята Матір Божа, напередодні Вербної неділі пришли і нам Благу Вість, що величезне безумне зло, яке нищить щиру, боголюбиву і роботящу націю, буде покаране. І воздасться кожному за діла його.
Не будьте частиною цього страшного безумства, яке хоче нашої смерті. Ми маємо свою канонічну церкву, визнану Вселенським Патріархатом, рівну серед світових християнських церков. А російська регіональна церква, яка освячує своїх вірян на вбивство одновірців, – це не наше.
Цей світ тісний і дуже крихкий. І яким же цинічним божевільним покидьком треба бути, щоб безцеремонно під каральним триколором у брудних армійських чоботах з брудними думками і брехливим єством диявола пхатися на місце Бога.
Не потурайте цьому смертоносному божевіллю. Не моліться за нього. Не будьте безрозсудним інструментом у руках кремлівських терористів, які нищать все українське, використовуючи свою зомбоцеркву.
Господи, будь справедливим.
Анатолій Жучинський
